«ћ≤—“

¬ступЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ..3

1. Ѕюджетна система ”крањни та принципи њњ побудови..............................6

2. Ѕюджетний процес, задач≥ бюджета...........................................................8

3. ѕроблема збалансованого держбюджету..................................................13

4. ќсобливост≥ збалансуванн¤ м≥сцевих бюджет≥в......................................18

¬исновки...........................................................................................................23

ѕерел≥к л≥тератури...........................................................................................27

™диним хорошим бюджетом Ї збалансований бюджет.

јдам —м≥т, 1776 р.

ƒержава прагне до збалансованост≥ бюджету ”крањни.†

††††††††† ††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††

†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† ч.3 ст. 95 онституц≥њ ”крањни†

¬—“”ѕ

јдм≥н≥стративно-командна економ≥чна пол≥тика в —–—– призвела до нер≥вном≥рного економ≥чного розвитку ус≥х рег≥он≥в, створенн¤ неструктуризованого, неефективного та однобокого народногосподарського комплексу. ‘ункц≥онуванн¤ адм≥н≥стративно - командноњ системи спри¤ло розпод≥лу ≥ перерозпод≥лу б≥льше 25 в≥дсотк≥в валового внутр≥шнього продукту —–—–, ¤кий виробл¤вс¤ в ”крањни.

« проголошенн¤м незалежност≥ ”крањни розпочавс¤ новий етап, формуванн¤ власноњ нац≥ональноњ пол≥тики ≥ розвитку сусп≥льно-економ≥чних в≥дносин. ѕочатком економ≥чних перетворень в ”крањн≥ стало прийн¤тт¤ «акону ”–—– "ѕро економ≥чну самост≥йн≥сть ”крањнськоњ –—–" в≥д 3 серпн¤ 1990 року. «г≥дно з ним ”крањна самост≥йно визначаЇ економ≥чний статус ≥ стратег≥ю соц≥ально-економ≥чного розвитку в ≥нтересах усього народу, а також розробл¤Ї ≥ формуЇ незалежну ф≥нансову (бюджетну, податкову, валютну) пол≥тику в контекст≥ загальнодержавноњ економ≥чноњ пол≥тики ≥ займаЇтьс¤ њњ виконанн¤м.

‘≥нансова пол≥тика охоплюЇ центральну ланку системи економ≥чних в≥дносин ≥ в≥д≥граЇ пров≥дну роль у реал≥зац≥њ загальнодержавних функц≥й. ќрган≥зац≥¤ ≥ регулюванн¤ цих в≥дносин зд≥йснюютьс¤ в≥дпов≥дно до д≥ючого ф≥нансового правового пол¤, етапу та стану сусп≥льно-економ≥чного розвитку крањни. Ѕез врахуванн¤ останнього пол≥тика стаЇ гальмом розвитку економ≥чних в≥дносин.

‘≥нансова пол≥тика маЇ бути жорсткою, але справедливою й активною, ≥ повинна стимулювати економ≥чне зростанн¤, захищати нац≥ональн≥ ≥нтереси та бути привабливою дл¤ суб'Їкт≥в ≥ноземних крањн. ѕобудова ≥ формуванн¤ ф≥нансовоњ пол≥тики - це досить складаний процес.

–озвиток сусп≥льно-економ≥чних в≥дносин в ”крањн≥ п≥дтверджуЇ необх≥дн≥сть ¤комога скор≥шого вир≥шенн¤ проблеми ф≥нансовоњ стаб≥л≥зац≥њ - основи загальнодержавноњ стаб≥л≥зац≥њ ≥ виходу з економ≥чноњ кризи.

ќснову ф≥нансовоњ пол≥тики становить бюджетна пол≥тика, ¤ка пов'¤зана насамперед ≥з формуванн¤м ≥ виконанн¤м бюджет≥в ус≥х р≥вн≥в, ц≥льових загальнодержавних фонд≥в. ƒержавний бюджет ”крањни - це головний ф≥нансовий план крањни, ¤кий в≥ддзеркалюЇ сусп≥льно-економ≥чний стан у держав≥. ≈коном≥чна нестаб≥льн≥сть ≥ спад виробництва негативно впливають на формуванн¤ доход≥в та ф≥нансуванн¤ видатк≥в бюджету. Ѕюджет, його дох≥дна частина пр¤мо пов'¤зан≥ ≥з державною програмою соц≥ально-економ≥чного розвитку ”крањни на поточний ф≥нансовий р≥к. ≤ навпаки, виконанн¤ зазначеноњ програми залежить в≥д њњ ф≥нансового забезпеченн¤. ” цьому напр¤мку ƒержавний бюджет виступаЇ основою ф≥нансуванн¤ загальнодержавних програм та спри¤Ї њх виконанню. ƒержавна програма соц≥ально-економ≥чного розвитку ”крањни ≥ ƒержавний бюджет ”крањни мають своЇ особливе м≥сце, роль ≥ призначенн¤ в систем≥ сусп≥льно-економ≥чних в≥дносин.

ѕрактика розвитку ф≥нансових в≥дносин ще раз п≥дтверджуЇ це ≥ вимагаЇ:

Ј по-перше, формувати ƒержавний бюджет ”крањни ≥ ƒержавну програму соц≥ально-економ≥чного розвитку ”крањни на основ≥ Їдиноњ концепц≥њ сусп≥льно-економ≥чного розвитку й у контекст≥ загальнодержавноњ ф≥нансово-економ≥чноњ пол≥тики;

Ј по-друге, досконалого анал≥зу та оц≥нки соц≥ально-економ≥чного стану рег≥он≥в ≥ держави та розробки реальних макроеконом≥чних показник≥в розвитку на плановий р≥к ≥ перспективу;

Ј по-третЇ, виконанн¤ ƒержавного бюджету ≥ ƒержавноњ програми соц≥ально-економ≥чного розвитку маЇ проходити в русл≥ Їдиних п≥дход≥в, ц≥л≥сного механ≥зму, ефективних норм ≥ метод≥в орган≥зац≥њ ф≥нансово-економ≥чних в≥дносин;

Ј по-четверте, п≥дтримки загальних принцип≥в економ≥чного розвитку ≥, насамперед, принципу формуванн¤ ≥ виконанн¤ доход≥в бюджету за рахунок платеж≥в, ¤к≥ активно й ефективно впливають на виробництво, виконанн¤ показник≥в економ≥чного розвитку, а не шл¤хом розширенн¤ к≥лькост≥ податк≥в та збор≥в, ¤к сьогодн≥ в≥дбуваЇтьс¤, та використанн¤ ем≥с≥йних джерел поповненн¤ бюджету;

Ј по-п'¤те, проведенн¤ належного, своЇчасного контролю та п≥днесенн¤ р≥вн¤ в≥дпов≥дальност≥ за стан виконанн¤ доход≥в бюджету та показник≥в соц≥ально-економ≥чного розвитку рег≥он≥в, м≥н≥стерств (в≥домств), держави в ц≥лому.

¬ ц≥й робот≥ розгл¤даЇтьс¤, що таке† бюджет, бюджетна пол≥тика ”крањни, та важлив≥сть збалансованост≥ бюджету на вс≥х р≥вн¤х. јктуальн≥сть ц≥Їњ тими навр¤д чи можна применшити, тому що зг≥дно з ч.2 ст.95 онституц≥њ ”крањни виключно законом ”крањни про ƒержавний бюджет ”крањни визначаютьс¤ будь-¤к≥ видатки держави на загальносусп≥льн≥ потреби, розм≥р ≥ ц≥льове спр¤муванн¤ цих видатк≥в. —аме тому† бюджет Ї головним ф≥нансовим документом крањни ≥ житт¤ в крањн≥, насамперед, залежить в≥н нього.

ѕо¤сненн¤ цьому лежить у зв'¤зках бюджетноњ пол≥тики з ус≥ма сторонами економ≥ки крањни. “ак процес формуванн¤ бюджету т≥сно пов'¤заний ≥з податковим законодавством, а також ≥ з процесом виробництва: або стимулюЇ його, або натискаЇ. « ≥ншого боков≥, розпод≥л бюджетних засоб≥в також т≥сно пов'¤зано з виробництвом: ф≥нансов≥ вкладенн¤ направл¤ютьс¤ у виробництво. “акож ≥з бюджету ф≥нансуютьс¤ соц≥ально необх≥дн≥ програми ≥ служби так≥ ¤к: арм≥¤, м≥л≥ц≥¤, охорона здоров'¤ ≥ т.п.

як очевидно з усього вищевикладеного бюджет пр¤мо й нерозривно пов'¤заний ≥з добробутом крањни. ≤ це в черговий разом п≥дкреслюЇ всю актуальн≥сть проблеми бюджету ≥ процесу його формуванн¤, ≥ необх≥дн≥сть њх вивченн¤.

1. Ѕёƒ∆≈“Ќј —»—“≈ћј ” –јѓЌ» ≤ ѕ–»Ќ÷»ѕ» ѓѓ ѕќЅ”ƒќ¬».

Ѕюджет† -† план† формуванн¤† та† використанн¤†† ф≥нансових ресурс≥в† дл¤† забезпеченн¤† завдань† ≥ функц≥й,† ¤к≥ зд≥йснюютьс¤ органами державноњ влади,† органами† влади† јвтономноњ† –еспубл≥ки  рим† та† органами† м≥сцевого† самовр¤дуванн¤† прот¤гом бюджетного пер≥оду (ст.2 Ѕ  ”крањни).

Ѕюджетна† система† ”крањни - сукупн≥сть державного бюджету та† м≥сцевих† бюджет≥в,† побудована† з†† урахуванн¤м†† економ≥чних в≥дносин,† державного† ≥† адм≥н≥стративно-територ≥альних устроњв ≥ врегульована нормами права.

Ѕюджетна система складаЇтьс¤ з ƒержавного бюджету ”крањни, республ≥канського бюджету јвтономноњ –еспубл≥ки рим ≥ м≥сцевих бюджет≥в.

—укупн≥сть ус≥х бюджет≥в, що вход¤ть до складу бюджету ”крањни Ї зведеним бюджетом ”крањни. «ведений бюджет ”крањни використовуЇтьс¤ дл¤ анал≥зу ≥ визначенн¤ засобу державного регулюванн¤ економ≥чного ≥ соц≥ального розвитку ”крањни.

” свою чергу бюджет јвтономноњ –еспубл≥ки рим об'ЇднуЇ республ≥канський бюджет ≥ бюджети район≥в ≥ м≥ст республ≥канського п≥дпор¤дкуванн¤ јвтономноњ –еспубл≥ки рим.

ƒо м≥сцевих бюджет≥в належать обласн≥, м≥ськ≥, районн≥ в м≥стах, селищн≥ ≥ с≥льськ≥ бюджети.

Ѕюджет област≥ об'ЇднуЇ обласний бюджет ≥ бюджети район≥в ≥ м≥ст обласного п≥дпор¤дкуванн¤.

Ѕюджет району об'ЇднуЇ районн≥ бюджети, бюджети м≥ст районного п≥дпор¤дкуванн¤, селищн≥ ≥ с≥льськ≥ бюджети. —елищн≥ ≥ с≥льськ≥ бюджети створюютьс¤ за р≥шенн¤м районних, м≥ських –ад народних депутат≥в при на¤вност≥ необх≥дноњ ф≥нансовоњ бази. –айонн≥, м≥ськ≥ –ади визначають доходи в≥дпов≥дних селищних ≥ с≥льських бюджет≥в.

Ѕюджет м≥ста, що маЇ районний под≥л, об'ЇднуЇ м≥ський бюджет ≥ бюджет район≥в, що вход¤ть у його склад. ” випадках, коли м≥ськ≥й, районн≥й в м≥ст≥ –ад≥ народних депутат≥в адм≥н≥стративно п≥дпор¤дкован≥ ≥нш≥ м≥ста, селища або села, бюджети цих м≥ст, селищ, с≥л об'Їднуютьс¤ в≥дпов≥дно в бюджети м≥ста або району в м≥ст≥.

Ѕюджетна система ”крањни грунтуЇтьс¤ на таких принципах: принцип† Їдност≥† бюджетноњ† системи† ”крањни, принцип†† збалансованост≥, принцип†† самост≥йност≥, принцип† повноти, принцип††† обгрунтованост≥, принцип ефективност≥, принцип† субсид≥арност≥, принцип ц≥льового використанн¤ бюджетних кошт≥в, принцип†† справедливост≥†† ≥† неупередженост≥, принцип публ≥чност≥† та† прозорост≥, принцип† в≥дпов≥дальност≥† учасник≥в бюджетного процесу.

2. Ѕёƒ∆≈“Ќ»… ѕ–ќ÷≈—, «јƒј„≤ Ѕёƒ∆≈“ј

Ѕюджетний процес - регламентована†† нормами†† права д≥¤льн≥сть,† пов'¤зана† ≥з† складанн¤м,† розгл¤дом,† затвердженн¤м бюджет≥в,† њх† виконанн¤м ≥ контролем за њх виконанн¤м,† розгл¤дом зв≥т≥в про† виконанн¤† бюджет≥в,† що† складають† бюджетну† систему ”крањни.††

—тад≥¤ми бюджетного процесу визнаютьс¤:

†††† 1) складанн¤ проект≥в бюджет≥в;

†††† 2) розгл¤д та прийн¤тт¤ закону про ƒержавний бюджет† ”крањни, р≥шень про м≥сцев≥ бюджети;

†††† 3) виконанн¤† бюджету,† в† тому† числ≥† у† раз≥† необх≥дност≥ внесенн¤ зм≥н до закону про ƒержавний бюджет ”крањни,† р≥шенн¤ про м≥сцев≥ бюджети;

†††† 4) п≥дготовка† та† розгл¤д† зв≥ту† про† виконанн¤† бюджету† ≥ прийн¤тт¤ р≥шенн¤ щодо нього.

ѕри формуванн≥ державного бюджету основною задачею Ї його збалансован≥сть або говор¤чи ≥ншими словами ¤кнайближче наблизитис¤ до ≥деального вар≥анта - це повне покритт¤ витрат прибутками й утворенн¤ залишку засоб≥в, тобто перевищенн¤ прибутк≥в над витратами.

÷ього стану, на перший погл¤д, можна дос¤гти двома засобами:

1) зменшенн¤ розм≥ру витрат;

2) зб≥льшенн¤ розм≥ру прибутк≥в.

ѕроанал≥зуЇмо кожний ≥з них.

¬»“–ј“».

ƒержавн≥ витрати структурно можна у¤вити так:

1. ¬итрати на соц≥альн≥ послуги.

2. ¬итрати на господарське споживанн¤.

3. ¬итрати на озброЇнн¤ ≥ матер≥альне забезпеченн¤ зовн≥шньоњ пол≥тики.

4. јдм≥н≥стративно - управл≥нськ≥ витрати.

5. ѕлатеж≥ по державному боргу.

« даноњ структури очевидно, що витрати державного бюджету виконують функц≥ю пол≥тичного, соц≥ального ≥ господарського регулюванн¤.

ѕерше м≥сце в бюджетних витратах займають соц≥альн≥ статт≥: соц≥альн≥ пос≥бники, утворенн¤, охорона здоров'¤ та ≥н. ” цьому ви¤вл¤Їтьс¤ головний напр¤мок бюджетноњ пол≥тики, ¤к ≥ вс≥Їњ державноњ економ≥чноњ пол≥тики в ц≥лому - стаб≥л≥зац≥¤, зм≥цненн¤ ≥ пристосуванн¤ ≥снуючого соц≥ально-економ≥чного ладу до розум≥в та погл¤д≥в, що зм≥нюютьс¤. ÷≥ витрати покликан≥ пом'¤кшити д≥ференц≥ац≥ю соц≥альних груп, неминуче властиву ринковому господарству.

” витратах на господарськ≥ споживи звичайно вид≥л¤ютьс¤ бюджетн≥ субсид≥њ п≥дприЇмствам, с≥льському господарству, на зд≥йсненн¤ державних програм. ”се це робитьс¤ з метою стимулюванн¤ њхн≥х виробничих можливостей.

¬итрати на озброЇнн¤ ≥ матер≥ально-техн≥чне забезпеченн¤ зовн≥шньоњ пол≥тики, а також адм≥н≥стративно-управл≥нськ≥ витрати неможливо в≥дкидати взагал≥, але цими коштами необх≥дно розпор¤джатис¤ рац≥онально та ефективно.

он'юнктурним ц≥л¤м бюджетного регулюванн¤ служать витрати по внутр≥шньому державному боргу (наприклад, дострокове погашенн¤ частини боргу), розм≥ри витрат на кредити ≥ субсид≥њ приватним ≥ державним п≥дприЇмствам, с≥льському господарству, на створенн¤ й удосконаленн¤ об'Їкт≥в ≥нфраструктури, на закуп≥влю озброЇнн¤ ≥ в≥йськове буд≥вництво. “аким чином, держава намагаЇтьс¤ задовольнити вимоги р≥зноман≥тних соц≥альних груп, зменшити соц≥альну напружен≥сть у товариств≥.

” пер≥оди криз ≥ депрес≥й витрати державного бюджету на господарськ≥ споживи, ¤к правило, зростають, а п≥д час "перерви" кон'юнктури - скорочуютьс¤.

¬ажливо в≥дзначити, що структура державного бюджету робить регулюючий вплив на розм≥ри попиту ≥ пропозиц≥њ, а також на галузеву ≥ рег≥ональну структуру економ≥ки, нац≥ональну конкурентоздатн≥сть на св≥тових ринках.

ѕ–»Ѕ”“ »

—труктуру державних прибутк≥в можна у¤вити так:

1. ѕодатков≥ надходженн¤.

2. Ќеподатков≥ надходженн¤.

3. ƒоходи в≥д операц≥й з кап≥талом.

4. “рансферти.

√оловною статтею бюджетних прибутк≥в Ї податки.† ѕ≥д† податком, збором, митом ≥ ≥ншими платежами розум≥Їтьс¤ обов'¤зковий внесок† у† бюджет в≥дпов≥дного р≥вн¤ або в позабюджетний фонд, зд≥йснюван≥ платниками в пор¤дку ≥ на умовах, визначених законодавчими актами.

ѕодатки бувають двох вид≥в:

1. ѕодатки на прибутки ≥ майно: прибутковий податок ≥з громад¤н; податок ≥з прибутку, податок на соц≥альне страхуванн¤ ≥ на фонд зароб≥тноњ плати ≥ робочоњ сили ; майнов≥ податки,† у тому числ≥ податки на власн≥сть , включаючи землю й ≥ншу нерухом≥сть; податки на переклад† прибутку ≥ кап≥талу за руб≥ж ≥ ≥н. ÷≥ податки ст¤гаютьс¤ з конкретноњ ф≥зичноњ особи, њх називають пр¤мими податками.

2. ѕодатки на товари ≥ послуги: податок на додану варт≥сть; акцизи (податки, що пр¤мо† включаютьс¤ в ц≥ну товару або послуги); податок на спадщину, на угоди з нерухом≥стю ≥ ц≥нними паперами й ≥н. ÷≥ податки називаютьс¤ непр¤мими. ¬они частково або ц≥лком перенос¤тьс¤ на ц≥ну товару або послуги.

« вище викладеного очевидно, що податки виконують три найважлив≥ш≥ функц≥њ:

1. ‘≥нансуванн¤ державних витрат (ф≥скальна функц≥¤).

2. ѕ≥дтримки соц≥альноњ р≥вноваги шл¤хом зм≥ни сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж прибутками окремих соц≥альних груп з метою згладжуванн¤ нер≥вност≥ м≥ж ними (соц≥альна функц≥¤).

3. ƒержавного регулюванн¤ економ≥ки (регулююча функц≥¤).

” минулому й у даний час податки в основному виконували ф≥скальну функц≥ю. ѕроте в план≥ останн≥х дес¤тил≥ть пом≥тний розвиток одержали соц≥альна ≥ регулююча функц≥њ. «упинимос¤ на них докладн≥ше.

“ак, за допомогою податк≥в держава намагаЇтьс¤ зменшити соц≥альну напружен≥сть у товариств≥, ≥ тим самим запоб≥гти соц≥альному вибуху.†† ÷е дос¤гаЇтьс¤ гнучкою податковою пол≥тикою, наданн¤м ус≥л¤ких податкових п≥льг: п≥льги багатод≥тним с≥м'¤м, переселенц¤м через кордон на свою ≥сторичну батьк≥вщину, студентам ≥ особам, ¤к≥ п≥двищують свою квал≥ф≥кац≥ю. „асто податков≥ п≥льги надаютьс¤ др≥бним ≥ середн≥м п≥дприЇмц¤м, особливо вперше починаючим самост≥йну справу, створюючим ф≥рму, але ц≥ податков≥ п≥льги нос¤ть не т≥льки соц≥альний, але ≥ регулюючий характер.

–егулююча функц≥¤ податк≥в також широко використовуЇтьс¤ державою. √лобальне зниженн¤ податк≥в веде до зб≥льшенн¤ чистих прибутк≥в, посиленн¤ стимулу господарськоњ д≥¤льност≥, росту кап≥таловкладень, попиту, зайн¤тост≥, до пожвавленн¤ господарськоњ кон'юнктури. ѕ≥двищенн¤ податк≥в - звичайний зас≥б боротьби з перегр≥вом кон'юнктури. «м≥нюючи податков≥ ставки на прибуток, держава може п≥дсилити або зменшити додатков≥ стимули дл¤ кап≥таловкладень, а маневруючи р≥внем непр¤мих податк≥в - впливати на фонд споживанн¤ в ц≥лому, на р≥вень ц≥н.

“акож одним ≥з засоб≥в зд≥йсненн¤ регулюючоњ функц≥њ Ї маневруванн¤ розм≥рами мит, ≥з метою захисту в≥тчизн¤ного товаровиробника.

3. ѕ–ќЅЋ≈ћј «ЅјЋјЌ—ќ¬јЌќ√ќ ƒ≈–∆Ѕёƒ∆≈“”

«балансуванн¤† бюджету належить до ключових проблем бюд≠жетноњ системи. «г≥дно з ч.3 ст.95  онституц≥њ ”крањни держава прагне до збалансованост≥ бюджету ”крањни. ќдним ≥з принцип≥в бюджетноњ системи ”крањни Ї принцип збалансованност≥, ¤кий означаЇ, що повноваженн¤† на† зд≥йсненн¤ витрат бюджету повинн≥ в≥дпов≥дати обс¤гу надходжень до бюджету на в≥дпов≥дний бюджетний пер≥од.

¬≥дпов≥дн≥ правов≥ р≥шенн¤ з цього питанн¤ не т≥льки забезпечують ч≥тке й ефективне функц≥онуванн¤ бюджетноњ системи, але й визначають фак≠тичн≥ можливост≥ д≥¤льност≥ р≥зних орган≥в влади. ¬ найзагальн≥ших рисах п≥д "збалансуванн¤м" необх≥дно розум≥ти забезпеченн¤ р≥вноваги. ¬ свою чергу, терм≥н "бюджетна р≥вновага" означаЇ, що бюджетн≥ видатки покри≠ваютьс¤ бюджетними доходами. якщо бюджетн≥ видатки перевищують до≠ходи, то це значить, що ≥снуЇ бюджетний деф≥цит. ” цьому випадку р≥вно≠ваги немаЇ. якщо ж доходи вищ≥ в≥д податк≥в, ≥снуЇ проф≥цит бюджету, або бюджетний надлишок. ќднак цього разу можна сказати, що бюджет в≥дзначаЇтьс¤ в≥дсутн≥стю р≥вноваги. ќтже, стан бюджетноњ р≥вноваги не означаЇ т≥льки р≥вновагу в арифметичному розум≥нн≥, тобто коли доходи дор≥внюють видаткам. Ѕюджет знаходитьс¤ у стан≥ р≥вноваги ¤к тод≥, коли доходи дор≥внюють видаткам, так ≥ тод≥, коли доходи вищ≥ в≥д видатк≥в. ≤ншими словами, бюджетноњ р≥вноваги немаЇ т≥льки тод≥, коли видатки перевищують доходи, тобто маЇ м≥сце ≥снуванн¤ бюджетного деф≥циту.

як ми можемо переконатис¤ функц≥њ виконуван≥ державним бюджетом досить р≥зноман≥тн≥. ≤ в ц≥й багатофункц≥ональност≥ закладене внутр≥шнЇ протир≥чч¤ процесу формуванн¤ бюджету.

” силу соц≥альних ≥ суб'Їктивних причин держава ринетьс¤ витрачати все б≥льше ≥ б≥льше ф≥нансових засоб≥в. ÷е у свою чергу викликаЇ необх≥дн≥сть зб≥льшенн¤ дох≥дноњ частини, що можна зб≥льшити за рахунок нових надходжень у бюджет. «б≥льшенн¤ податкового т¤гара призведе до зменшенн¤ ефективност≥ виробництва, а отже до скороченн¤ робочих м≥сць ≥ зб≥льшенню безроб≥тт¤. «ниженн¤ р≥вн¤ виробництва ≥ зб≥льшенн¤ безроб≥тт¤ з одн≥Їњ сторони знизить дох≥дну частину бюджету, а з ≥ншоњ сторони зб≥льшить його видаткову частину. ” такому раз≥ утворюетьс¤ замкнуте коло : витрати ростуть, а прибутки зменшуютьс¤.

“акий стан, коли витрати державного бюджету перевищують його прибутки називаЇтьс¤ бюджетним деф≥цитом. ƒл¤ боротьби з даним ¤вищем застосовуЇтьс¤ р¤д метод≥в. ќдним ≥з них Ї державн≥ позики (внутр≥шн≥ ≥ зовн≥шн≥). ¬они зд≥йснюютьс¤ у вид≥ продаж≥ державних ц≥нних папер≥в, позик у позабюджетних фонд≥в (наприклад у фонду страхуванн¤ по безроб≥ттю або пенс≥йному фонд≥) ≥ одержанн¤ кредит≥в у банк≥в (ц¤ форма ф≥нансуванн¤ бюджетного деф≥циту часто порушуЇтьс¤ м≥сцевою владою).

≤ншим засобом покритт¤ бюджетного деф≥циту Ї додаткова ем≥с≥¤ грош≥в. ѕроте насл≥дки такого кроку дуже негативн≥ ≥ загальнов≥дом≥: розвиваЇтьс¤ неконтрольована ≥нфл¤ц≥¤, п≥дриваютьс¤ стимули дл¤ довгострокових ≥нвестиц≥й, розкручуЇтьс¤ сп≥раль ц≥н - зароб≥тна плата ≥ заощадженн¤ населенн¤ знец≥нюЇтьс¤.

ƒаний зас≥б даЇ ефекти в короткостроковому пер≥од≥ , надал≥ все повертаЇтьс¤ в старе положенн¤ т≥льки в зб≥льшеному стан≥. “ому метод державних позик Ї б≥льш привабливим, проте так саме не варто забувати про його хиби.

√оловною хибою державних позик Ї зростанн¤ державного боргу, а його припадаЇ виплачувати з в≥дсотками. √овор¤ть, що сьогодн≥шн≥ державн≥ позики - це завтрашн≥ податки. ƒержавний борг п≥дрозд≥л¤Їтьс¤ на внутр≥шн≥й ≥ зовн≥шн≥й, а так саме на короткостроковий "до одного року", середньостроковий "в≥д одного року до п'¤тьох рок≥в" ≥ довгостроковий "понад п'¤тьох рок≥в". Ќайб≥льше важкими Ї короткостроков≥ борги. ѕо ним незабаром припадаЇ виплачувати основну суму з високими в≥дсотками. “аку заборгован≥сть можна пролонгувати, але це повТ¤зано з виплатою в≥дсотк≥в на в≥дсотки.

Ќайб≥льше кращим засобом регулюванн¤ бюджетного деф≥циту Ї ман≥пулюванн¤ дох≥дною статтею бюджету, при розумн≥й видатков≥й пол≥тиц≥. ≤де¤ пол¤гаЇ в такому: за допомогою податковоњ системи необх≥дно створити спри¤тлив≥ умови дл¤ виробничого росту. ÷ього можна домогтис¤ знизивши ≥ зробивши гнучкими податков≥ ставки. “еоретично це добре по¤снюЇ подана крива:

надходженн¤ податк≥в , %

†††† 100

†††††††††††††† 0†††† ††††††††††††35†††††††††††††††††††††††† 100††††††††††††††††††††††††††† ставка податку в %

мал.† є1 рива Ћаффера.

«м≥ст пол¤гаЇ в тому, що одну ≥ туж суму податк≥в можна збирати при б≥льш низьк≥й ставц≥. «ростанн¤ виробництва викликаЇ зб≥льшенн¤ добробуту людей, що у свою чергу зменшить њхн≥ потреби в соц≥альному захист≥, а отже зниз¤тьс¤ ≥ витрати держави. « ≥ншоњ сторони за рахунок зростанн¤ виробництва в≥дбудетьс¤ р≥ст надходженн¤ в бюджет, тобто зб≥льшенн¤ по бюджетн≥й частин≥(ф≥нансових можливостей держави).

” даного засобу Ї одна хиба - це його ≥нертн≥сть, тобто його результати можуть про¤витис¤ т≥льки в середньостроковому ≥ довгостроковому пер≥од≥. ¬≥н нед≥Їздатний принести миттЇву вигоду, вир≥шити пол≥тичн≥ задач≥ в короткостроковому пер≥од≥.

ѕрезидент ”крањни Ћ. учма в≥дзначаЇ важлив≥сть не символ≥чного, а в≥дчутного зниженн¤ податкового т¤гара, створенн¤ ефективноњ та прозороњ системи адм≥н≥струванн¤ податк≥в, узгодженоњ ≥з забезпеченн¤м прав та обовТ¤зк≥в платник≥в податк≥в та ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в, що призведе до забезпеченн¤ реальноњ, а не ф≥ктивноњ збалансованност≥ ≥ бездеф≥цитност≥ державного бюджета за рахунок внутр≥шнього виробництва в ”крањн≥.

¬нутр≥шньому виробнику дл¤ цього потр≥бн≥, ¤к м≥н≥мум:

- податкова система, ¤ка дозвол¤Ї працювати легально та рентабельно;

- на¤вн≥сть ч≥ткого та працюючого законодавства;

- реальний доступ до середньо та довгострокових кредит≥в;

- можлив≥стьв повн≥й м≥р≥ використовувати нац≥ональну валюту ¤к засобу платежа та накопиченн¤.††

√ранична ставка оподаткуванн¤ (в≥дношенн¤ грошей, вилучених державою у п≥дприЇмц¤ та його сп≥вроб≥тник≥в за розрахунковий пер≥од, до прибутку того ж п≥дприЇмц¤ та його сп≥вроб≥тник≥в за в≥дсутност≥ ф≥скальних вилучень) в ”крањн≥ знаходитьс¤ в межах 80-95%. ќптимальною Ї ставка в 50-55%, за ¤коњ бюджет отримуЇ максимум податкових доход≥в, а п≥дприЇмець усп≥шно, легально та рентабельно працюЇ.

≤з кривоњ Ћафера виходить, що дл¤ максим≥л≥зац≥њ надходжень до бюджета та створенн¤ умов дл¤ конкурентноздатноњ роботи внутр≥шнього виробника потр≥бно знизити граничну ставку оподаткуванн¤ 1,8-1,9 раз≥в.

р≥м зб≥льшенн¤ доход≥в, сбалансованност≥ бюджета може спри¤ти скороченн¤ його видатк≥в. ”¤вл¤Їтьс¤ обгрунтованим звернути увагу на загальну к≥льк≥сть роб≥тник≥в апарату управл≥нн¤. ѕропонуЇтьс¤ законодавчо встановити граничну к≥льк≥сть апарату управл≥нн¤ в в≥дсотках в≥д населенн¤ крањни за аналог≥Їю з таким показником в державах, аналог≥чних нашому за к≥льк≥стю населенн¤ та промисловому потенц≥алу. ¬≥дсоток встановлюЇтьс¤ окремо дл¤ центральних орган≥в виконавчоњ влади та орган≥в влади на м≥сц¤х.††††

ѕремТЇр-м≥н≥стр ”крањни ј. ≥нах вказуЇ, що завданн¤м ур¤ду зг≥дно з Ѕюджетним кодексом ”крањни Ї жорсткий та високопрофес≥йний захист головних принцип≥в державного бюджета Ц Ђчесност≥, збалансованност≥, прозорост≥ї. «а його словами ур¤д не повинен давати згоди на продовженн¤ Ђпроњданн¤ї надходжень в≥д приватизац≥њ стратег≥чних п≥дприЇмств, погоджуватись на спроби побудови ф≥нансовоњ п≥рам≥ди за рахунок внутр≥шнього запозичуванн¤, а також на використанн¤ метод≥в посиленн¤ податкового тиску дл¤ п≥двищенн¤ прибутковоњ частини бюджета.

4. ќ—ќЅЋ»¬ќ—“≤ «ЅјЋјЌ—”¬јЌЌя ћ≤—÷≈¬»’ Ѕёƒ∆≈“≤¬

ѕринцип† збалансованост≥ м≥сцевих бюджет≥в завжди мав велике значенн¤. ¬≥н в≥дображаЇтьс¤ в багатьох правових документах.

ƒоходна та видаткова частини м≥сцевих бюджет≥в визначаютьс¤ в ос≠новному затверджуваними парламентом нормами. ÷е означаЇ, що дер≠жавн≥ органи створюють систему м≥сцевих бюджет≥в, основною умовою ≥снуванн¤ ¤коњ маЇ бути гармон≥¤ м≥ж доходною та видатковою сторонами м≥сцевих бюджет≥в, тобто р≥вновага. ѕередача обов'¤зк≥в ≥ в≥дпов≥даль≠ност≥ м≥сцевим органам влади маЇ супроводжуватис¤ забезпеченн¤м цих орган≥в в≥дпов≥дними ф≥нансовими ресурсами. « правовоњ точки зору про в≥дпов≥дн≥сть м≥ж зв'¤зками та ф≥нансовими ресурсами можна говорити тод≥, коли обов'¤зки супроводжуютьс¤ правами та компетенц≥¤ми на ви≠користанн¤ джерел доход≥в. ÷≥ компетенц≥њ можуть визначатис¤ по-р≥зно≠му - в≥д прав на використанн¤ ресурс≥в до нормативних компетенц≥й, тобто прав щодо встановленн¤ податк≥в. ћ≥сцев≥ органи влади повинн≥ мати юридичне закр≥плен≥ джерела доход≥в, достатн≥ дл¤ покритт¤ обо≠в'¤зкових видатк≥в. ÷е, звичайно, не означаЇ, що м≥сцев≥ органи влади можуть мати можлив≥сть виконувати т≥льки обовТ¤зков≥ функц≥њ. ћоже бути ситуац≥¤, за ¤коњ м≥сцев≥ органи влади мають на своњх рахунках необх≥дн≥ ф≥нансов≥ кошти, але не мають в≥дпов≥дних прав щодо њх викорис≠танн¤. ≤снуЇ небезпека, що ч≥ткий розпод≥л обов'¤зк≥в ≥ ресурс≥в змен≠шить самост≥йн≥сть м≥сцевих орган≥в влади. ќднак така небезпека не оз≠начаЇ зв'¤зку м≥ж збалансованим бюджетом та недостатньою самост≥йн≥стю. «балансована система доход≥в ≥ видатк≥в маЇ забезпечувати в≥дпов≥д≠ний р≥вень самост≥йност≥ м≥сцевих орган≥в влади ¤к у видатков≥й, так ≥ в доходн≥й частин≥.

«акладанн¤ в украњнському законодавств≥ принцип≥в збалансованост≥ м≥сцевих бюджет≥в було спричинено загальною складною ф≥нансовою си≠туац≥Їю та ≥нфл¤ц≥Їю. ѕриводом цього було також побоюванн¤, що при набутт≥ значноњ в≥дносноњ самост≥йност≥ м≥сцев≥ органи перевищать власн≥ доходи ≥ це стане зайвим т¤гарем дл¤ надто деф≥цитного бюджету держа≠ви. „астково з такими думками можна погодитись. ќднак за в≥дсутност≥ прот¤гом рок≥в достатн≥х власних м≥сцевих доход≥в прийн¤те положенн¤ фактично обмежувало самост≥йн≥сть рег≥он≥в, змушуючи њх скорочувати видатки. ÷ю ситуац≥ю не можна вважати за правильну. ¬ багатьох випад≠ках нам≥р самост≥йност≥ м≥сцевих орган≥в влади може залишитис¤ лише декларативним, п≥дкреслюючи також теоретично визнану рег≥ональну са≠мост≥йн≥сть територ≥ального плануванн¤.

Ќещодавно прийн¤тий Ѕюджетний кодекс ”крањни визначаЇ склад †††доход≥в,† що† закр≥плюютьс¤† за† бюджетами† м≥сцевого самовр¤дуванн¤ та враховуютьс¤ при визначенн≥ обс¤г≥в м≥жбюджетних трансферт≥в. ƒо них належать так≥ податки ≥ збори (обов'¤зков≥ платеж≥):

†††† 1) прибутковий† податок† з† громад¤н† у† частин≥,† визначен≥й статтею 65 Ѕюджетного кодексу;

†††† 2) державне мито в частин≥, що належить в≥дпов≥дним бюджетам;

†††† 3) плата†† за†† л≥ценз≥њ†† на†† провадженн¤†† певних††† вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥ та сертиф≥кати,† що видаютьс¤ виконавчими органами в≥дпов≥дних рад;

†††† 4) плата за† державну† реЇстрац≥ю† суб'Їкт≥в† п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, що справл¤Їтьс¤ виконавчими органами в≥дпов≥дних рад;

†††† 5) плата† за† торговий† патент† на† зд≥йсненн¤† де¤ких† вид≥в п≥дприЇмницькоњ† д≥¤льност≥† (за† вин¤тком† плати†† за†† придбанн¤ торгових† патент≥в пунктами продажу нафтопродукт≥в (автозаправними станц≥¤ми,† заправними† пунктами),† що† справл¤Їтьс¤†† виконавчими органами в≥дпов≥дних рад;

†††† 6) надходженн¤†† адм≥н≥стративних† штраф≥в,† що† накладаютьс¤ виконавчими† органами† в≥дпов≥дних† рад† або† утвореними† ними†† в установленому пор¤дку адм≥н≥стративними ком≥с≥¤ми;

†††† 7) Їдиний† податок† дл¤† суб'Їкт≥в† малого† п≥дприЇмництва† у частин≥, що належить в≥дпов≥дним бюджетам.

¬ м≥ру розвитку в≥тчизн¤ноњ системи м≥сцевоњ влади необх≥дно давати оц≥нку взаЇмов≥дносинам м≥ж органами м≥сцевого самовр¤дуванн¤, рег≥о≠нами та ур¤дом. “ака оц≥нка маЇ стосуватис¤ впливу зазначених взаЇмо≠в≥дносин на можливост≥ участ≥ у сп≥впрац≥ за умов глобал≥зац≥њ св≥товоњ економ≥ки. ” ситуац≥њ обмеженост≥ публ≥чних бюджет≥в ур¤д може в≥дмо≠витис¤ в≥д де¤ких програм з метою збалансуванн¤ бюджету держави. ѕо≠стаЇ р¤д питань. „и повинн≥ м≥сцев≥ органи влади у в≥дпов≥дь на так≥ об≠меженн¤ також призупинити д≥¤льн≥сть у цих сферах? якщо н≥, то ¤ким способом маЇ ф≥нансуватис¤ м≥сцева сфера послуг? „и нов≥ обов'¤зки ма≠ють передаватис¤ в≥д ур¤ду м≥сцевим органам влади разом ≥з додатковою ф≥нансовою п≥дтримкою у вигл¤д≥ дотац≥њ або нових джерел доход≥в? ƒо ¤кого р≥вн¤ ур¤д маЇ втручатис¤ у розб≥жност≥, ¤к≥ виникають з непра≠вильного закр≥пленн¤ компетенц≥й у галуз≥ видатк≥в ≥ з р≥зного податково≠го потенц≥алу?

ѕ≥д час пошуку в≥дпов≥дей на ц≥ питанн¤ необх≥дно пам'¤тати про певн≥ засади, ¤кими треба керуватис¤. ќсновне питанн¤, ¤ке виникаЇ в дискус≥¤х про м≥сцев≥ податки та доходи м≥сцевих бюджет≥в, - чи повинн≥ особи, ¤к≥ користуютьс¤ публ≥чними послугами та майном в м≥ру своњх можливостей за них платити? оли люди можуть користуватис¤ майном чи послугами за ц≥нами, нижчими в≥д њх вартост≥, ними користуютьс¤ у б≥льших обс¤гах, н≥ж тод≥, коли ц≥ни вищ≥. якщо особи, ¤к≥ послуговуютьс¤ публ≥чним секторам, не зобовТ¤зан≥ за них платити, то на так≥ програми необх≥дно вид≥л¤ти надто багато кошт≥в за рахунок ≥нших. ÷е спричин¤Ї марнотратство обмежених засоб≥в та створюЇ ситуац≥ю, коли особи, ¤к≥ користуютьс¤ послугами, субсидуютьс¤ тими, хто ними послу≠говуЇ. “ака ситуац≥¤ видаЇтьс¤ несправедливою. « вимоги, щоб т≥, хто ко≠ристуЇтьс¤ послугами, платили за них, випливаЇ к≥лька правил. «окрема залежно в≥д р≥вн¤ в≥дпов≥дальност≥ орган≥в м≥сцевоњ влади за наданн¤ по≠слуг вони повинн≥ мати доступ до диференц≥йованих джерел доход≥в, щоб мати б≥льш≥ можливост≥ пов'¤зувати пропонован≥ послуги ≥з податками, що ст¤гуютьс¤ в даному рег≥он≥.

ўодо проект≥в, доходи з ¤ких над≥йдуть т≥льки в майбутньому, в≥дпо≠в≥дним способом ф≥нансуванн¤ Ї боргов≥ зобов'¤занн¤. ¬ ≥ншому випадку тепер≥шн≥ платники податк≥в субсидують майбутн≥х користувач≥в послуга≠ми, через що зменшуютьс¤ ≥ ефективн≥сть, ≥ справедлив≥сть, оск≥льки до≠ходи мають випереджати видатки з метою збору в≥дпов≥дно великих фонд≥в дл¤ початку ≥нвестиц≥њ. “им б≥льше строк сплати боргу маЇ в≥дпо≠в≥дати, наск≥льки це можливо, строкам надходженн¤ доход≥в з даноњ ≥нвестиц≥њ. Ѕорг Ї тимчасовим ≥ неостаточним джерелом ф≥нансуванн¤ ≥, нарешт≥, в≥н маЇ бути сплачений. ÷ей принцип м≥н≥м≥зуЇ субсидуванн¤ майбутн≥х користувач≥в тепер≥шн≥ми платниками податк≥в, виконуючи тим самим одночасно вимоги ефективност≥ та справедливост≥.

«а умови, що м≥сцев≥ органи влади повинн≥ мати у своЇму розпор¤д≠женн≥ гарантован≥ законом ресурси дл¤ виконанн¤ своњх обов'¤зк≥в (так≥ або схож≥ обов'¤зки ≥снують в рег≥онах з диференц≥йованим р≥внем еко≠ном≥чного розвитку), треба прийн¤ти тезу про необх≥дн≥сть вир≥внюванн¤ ф≥нансово-економ≥чних можливостей рег≥он≥в крањни. якщо видатки в ме≠жах рег≥ону, що надаЇ послуги, та обс¤г доход≥в неможливо вр≥вноважити, координуючу роль можуть виконувати в≥дпов≥дн≥ дотац≥њ. « метою забезпе≠ченн¤ ефективност≥ та справедливост≥ це мають бути конкретн≥ та доповнюючи дотац≥њ з урахуванн¤м под≥лу кошт≥в м≥ж р≥вн¤ми влади в≥дпов≥дно до њх часток у доходах. ќднак забезпеченн¤ ресурсами дл¤ л≥кв≥дац≥њ дис≠пропорц≥њ в економ≥чному розвитку та р≥вн≥ житт¤ не повинно зменшувати прагненн¤ м≥сцевих орган≥в влади до економ≥њ видатк≥в ≥ заход≥в до по≠шуку нових ≥ зб≥льшенн¤ продуктивност≥ ≥снуючих джерел доход≥в. «б≥льшенн¤ ресурс≥в ¤к результат д≥¤льност≥ м≥сцевих орган≥в влади н≥коли не повинно призводити до автоматичного њх передаванн¤ вищому р≥вню або до зменшенн¤ дотац≥й чи субвенц≥й.

ўоб запоб≥гти катастроф≥чноњ ситуац≥њ повТ¤заноњ з нер≥вним розвитком рег≥он≥в встановлюЇтьс¤ ф≥нансовий норматив бюджетноњ забезпеченост≥ -гарантований державою в межах на¤вних† бюджетних† ресурс≥в† р≥вень ф≥нансового† забезпеченн¤† повноважень† –ади† м≥н≥стр≥в јвтономноњ –еспубл≥ки  рим,† м≥сцевих державних адм≥н≥страц≥й† та† виконавчих орган≥в†† м≥сцевого†† самовр¤дуванн¤,†† що†† використовуЇтьс¤† дл¤ визначенн¤ обс¤гу м≥жбюджетних трансферт≥в.

‘≥нансовий† норматив бюджетноњ забезпеченост≥ визначаЇтьс¤ шл¤хом† д≥ленн¤† загального†† обс¤гу†† ф≥нансових†† ресурс≥в,†† що спр¤мовуютьс¤†† на† реал≥зац≥ю† бюджетних† програм,† на† к≥льк≥сть мешканц≥в чи споживач≥в соц≥альних послуг тощо.

 р≥м того, бюджетн≥ в≥дносини неможливо у¤вити без м≥жбюджетних трансферт≥в (це† кошти,† одержан≥† в≥д†† ≥нших†† орган≥в державноњ влади, орган≥в влади јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, ≥нших держав або м≥жнародних орган≥зац≥й на безоплатн≥й та безповоротн≥й основ≥) на основ≥ ¤ких запроваджуютьс¤ дотац≥њ вир≥внюванн¤.

ѕри†† розрахунку†† обс¤гу†† дотац≥њ† вир≥внюванн¤† та† кошт≥в,† що передаютьс¤ до ƒержавного бюджету ”крањни з м≥сцевих† бюджет≥в,† з метою зм≥цненн¤ доходноњ бази бюджет≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ використовуЇтьс¤ коеф≥ц≥Їнт вир≥внюванн¤.

јле незважаючи на необх≥дн≥сть л≥кв≥дац≥њ диспропорц≥й потр≥бно, щоб основна частина прибутку залишалас¤ там, де ц≥ прибутки одержан≥. “обто треба зм≥нювати ситуац≥ю на користь тих рег≥он≥в, ¤к≥ годують всю крањну та за рахунок ¤ких значною м≥рою формуЇтьс¤ державний бюджет.

¬се це стосуЇтьс¤ збалансованост≥ м≥сцевих бюджет≥в. р≥м структури доходноњ та видатковоњ стор≥н бюджету та прав м≥сцевих орган≥в влади у ц≥й сфер≥, важливе значенн¤ мають питанн¤ процедури збалансуванн¤ м≥сцевих бюджет≥в, тому що правила складанн¤ та затвердженн¤ бюджету та ≥нш≥ суттЇв≥ норми визначають, хто ≥ в ¤кому обс¤з≥ затверджуватиме квоти доход≥в ≥ видатки м≥сцевого бюджету. р≥м компетенц≥њ, неаби¤ке значенн¤ тут маЇ посл≥довн≥сть затвердженн¤, тобто питанн¤ процедури. « огл¤ду на принцип самовр¤дуванн¤ найкращим Ї р≥шенн¤, за ¤кого орга≠ни держави заздалег≥дь затверджують обс¤ги дотац≥й ≥ субвенц≥й, а м≥сцев≥ органи влади, маючи певн≥ права у встановленн≥ ставок окремих податк≥в ≥ визначенн≥ обс¤гу видатк≥в, остаточно затверджують доходну та видатко≠ву частини бюджету. “аким чином. акт затвердженн¤ м≥сцевого бюджету набуваЇ реального значенн¤. –озум≥юч≥ необх≥дн≥сть певних обмежень свободи д≥¤льност≥ м≥сцевих орган≥в влади, сл≥д зазначити, що значенн¤ затвердженн¤ м≥сцевих бюджет≥в залежить в≥д того, чи мають м≥сцев≥ орга≠ни влади права ≥ ¤к≥ вони у визначенн≥ доходноњ та видатковоњ стор≥н бюджету.

”загальнюючи положенн¤, що стосуютьс¤ р≥вноваги м≥сцевих бюд≠жет≥в, необх≥дно в≥дзначити, що системою, в ¤к≥й обов'¤зкам, тобто потенц≥йним видаткам, мають в≥дпов≥дати ресурси - доходи м≥сцевих бюд≠жет≥в, повинн≥ керуватис¤ саме ф≥нансов≥ органи держави. “ака система повинна передбачати конкретно визначений обс¤г самост≥йност≥ м≥сцевих орган≥в влади ≥ стимулювати ефективн≥сть д≥¤льност≥ цих орган≥в. ќднак право остаточного затвердженн¤ квот доход≥в ≥ видатк≥в маЇ залишатис¤ на м≥сцевому р≥вн≥.

¬»—Ќќ¬ќ

√остра дискус≥¤ навколо питань ф≥скальноњ пол≥тики в ”крањн≥ багато в чому нагадуЇ под≥бну ситуац≥ю в крањнах Ћатинськоњ јмерики наприк≥нц≥ 1980-х рр., коли назр≥л≥ зм≥ни Ч скороченн¤ деф≥циту бюджету, впор¤дку≠ванн¤ ур¤дових видатк≥в, податкова реформа Ч сприймалис¤ неоднозначно, а ≥нфл¤ц≥йна ≥нерц≥¤ та масове ухил¤нн¤ в≥д сплати податк≥в ускладнювали будь-¤к≥ практичн≥ кроки. ѕроцес радикального реформуванн¤ економ≥к ла≠тиноамериканських крањн св≥дчить: 1) без дос¤гненн¤ збалансованого бюд≠жету неможливо забезпечити тривалу макроеконом≥чну стаб≥л≥зац≥ю, 2) при скороченн≥ деф≥циту бюджету проведенню податковоњ реформи повинно пе≠редувати впор¤дкуванн¤ ур¤дових видатк≥в, 3) зниженн¤ ставок оподаткуван≠н¤ спри¤Ї зростанню бюджетних надходжень за умов розширенн¤ податко≠воњ бази та посиленн¤ в≥дпов≥дальност≥ за ухил¤нн¤ в≥д сплати податк≥в.

ѕереваги збалансованого бюджету. ћакроеконом≥чн≥ показники чоти≠рьох найб≥льших крањн Ћатинськоњ јмерики Ч јргентини, Ѕразил≥њ, ћекси≠ки та „ил≥ Ч переконують у справедливост≥ в≥домих теоретичних аргумент≥в на користь збалансованого бюджету: припиненн¤ ≥нфл¤ц≥њ, зб≥льшенн¤ при≠ватних ≥нвестиц≥й, пол≥пшенн¤ сальдо поточного рахунка, прискоренн¤ темп≥в економ≥чного зростанн¤. ≤стотне скороченн¤ або (ще краще) дос¤гненн¤ додатного сальдо бюджету не лише обмежуЇ потребу в ем≥с≥йних кредитах центрального банку, а й фор≠муЇ спод≥ванн¤ ц≥новоњ та грошовоњ стаб≥льност≥ (результат, необх≥дний дл¤ по≠доланн¤ ≥нфл¤ц≥йноњ ≥нерц≥њ). ¬ажливо зауважити, що ≥снуЇ ≥ зворотний зв'¤зок Ч гальмуванн¤ ≥нфл¤ц≥њ зб≥льшуЇ надходженн¤ до бюджету. «агалом це даЇ змогу знизити процентн≥ ставки.

«розум≥ло, що скороченн¤ деф≥циту бюджету пол≥пшуЇ сальдо по≠точного рахунка, приймаючи незм≥нними р≥вн≥ приватних заощаджень та ≥нвестиц≥й. якщо ж ≥нвестиц≥њ зростають, то не виключено, що в≥дпов≥дне зб≥льшенн¤ ≥мпорту основних засоб≥в, сировини та нап≥вфабрикат≥в пог≥р≠шить сальдо поточного рахунка, принаймн≥ в короткочасному план≥. « ≥ншо≠го боку, у в≥ддален≥ш≥й перспектив≥ прискоренн¤ темп≥в економ≥чного зрос≠танн¤ Ч лог≥чний насл≥док зростанн¤ обс¤г≥в ≥нвестиц≥й Ч та подальше зб≥льшенн¤ заощаджень повинн≥ пол≥пшити сальдо поточного рахунка. —аме такий переб≥г под≥й спостер≥гаЇтьс¤ в економ≥ц≥ „ил≥.

–озвиток чил≥йськоњ економ≥ки переконуЇ у перевагах тривалого переви≠щенн¤ доход≥в бюджету над видатками† (такий результат† також харак≠терний дл¤ крањн ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ). Ќа думку спец≥ал≥ст≥в ћ¬‘, додатнЇ сальдо бюджету додатково даЇ змогу: зб≥льшити кредитн≥ ресурси у банк≥всь≠кому сектор≥; нейтрал≥зувати негативн≥ макроеконом≥чн≥ шоки; п≥двищити до≠в≥ру до нац≥ональноњ економ≥ки; забезпечити добробут майбутн≥х покол≥нь.

Ўл¤хи дос¤гненн¤ збалансованого бюджету. ѕершочерговим завданн¤м Ї† впор¤дкуванн¤ ур¤дових видатк≥в, що передбачаЇ: скороченн¤ њх частки у ¬¬ѕ та зб≥льшенн¤ видатк≥в на осв≥ту, охорону здоров'¤, розвиток ≥нфраст≠руктури. Ћише п≥сл¤ цього стаЇ можливим, визначити параметри податковоњ реформи, ¤ка за будь-¤ких умов не повинна зб≥льшувати деф≥циту бюджету Ч ≥накше њњ проведенн¤ втрачаЇ сенс ≥ може означати крах зваженоњ економ≥ч≠ноњ пол≥тики.

Ќапр¤мками такого скороченн¤ Ї: л≥кв≥дац≥¤ р≥зноман≥тних субсид≥й та дотац≥й, приватизац≥¤ державного майна, рац≥онал≥зац≥¤ державно≠го апарату, перегл¤д соц≥альних програм тощо. ƒосв≥д переконуЇ, що найважче поЇднати загальне скороченн¤ ур¤дових видатк≥в ≥з зростанн¤м видатк≥в на економ≥чне обслуговуванн¤ (транспорт, зв'¤зок, ≥нфраструктура) та соц≥альн≥ потреби (осв≥та й охорона здоров'¤). ¬одночас лог≥ка пол≥тичноњ "коректност≥" заважаЇ зменшенню субсид≥й та л≥кв≥дац≥њ сумн≥вних соц≥альних гарант≥й. ¬одночас зниженн¤ ставок оподаткуванн¤ не може розгл¤датис¤ поза контекстом скороченн¤ ур¤дових видатк≥в та проведенн¤ структурних перетворень. ≤накше Ч це попул≥зм. ќкр≥м приватизац≥њ, перспективним су≠путн≥м заходом Ї перех≥д до приватних схем соц≥ального страхуванн¤.

«аключн≥ зауваженн¤ та висновки. ‘≥скальна пол≥тика завжди перебуваЇ у фокус≥ боротьби економ≥чних ≥ пол≥тичних ≥нтерес≥в. Ќезважаючи на труднощ≥, вектор ф≥скальноњ пол≥тики в ”крањн≥ повинен бути ч≥тким: 1) скороченн¤ деф≥циту бюджету, 2) змен≠шенн¤ частки ¬¬ѕ, що перерозпод≥л¤Їтьс¤ через бюджет, 3) гармон≥зац≥¤ по≠даткового законодавства, 4) боротьба з ухил¤нн¤м в≥д сплати податк≥в.

Ќавколо ф≥скальноњ пол≥тики в ”крањн≥ в ц≥лому та податковоњ реформи зокрема, ≥стотними Ї три зауваженн¤. ѕо-перше, недо≠речно розгл¤дати зм≥ни в податков≥й систем≥, не визначивши пр≥оритет≥в у видатках ур¤ду (частка у ¬¬ѕ, структура видатк≥в, сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж ви≠датками центрального ур¤ду та м≥сцевих орган≥в влади). ѕо-друге, ¤кими б не були вар≥анти ставок оподаткуванн¤, к≥лькост≥ податк≥в тощо, повинен братис¤ до уваги стан плат≥жного балансу. ¬ економ≥ц≥ ”крањни й дал≥ збе≠р≥гаЇтьс¤ в≥д'Їмне сальдо плат≥жного балансу, ≥ тому потреба в перевищенн≥ доход≥в бюджету над його видатками здаЇтьс¤ наст≥йною. ѕо-третЇ, впор¤д≠куванн¤ ур¤дових видатк≥в та податкова реформа не стануть реальними без ви¤ву потужноњ пол≥тичноњ вол≥, передус≥м ≥з боку виконавчоњ влади, ≥ необ≠х≥дного орган≥зац≥йно-правового забезпеченн¤.

P.S. ќсновною задачею бюджетноњ пол≥тики Ї зм≥щенн¤ центру ваги бюджетних ресурс≥в до рег≥он≥в, забезпеченн¤ збалансованост≥ м≥сцевих бюджет≥в. ƒержавний бюджет на 2002 р≥к Ц це перший документ прийн¤тий на основ≥ Ѕюджетного кодексу. «авд¤ки цьому передбачена децентрал≥зац≥¤ бюджетних кошт≥в. ¬перше будуть формуватис¤ незалежно в≥д област≥ м≥ськ≥ та м≥сцев≥ бюджети. “аким чином повн≥стю знищена адм≥н≥стративна бюджетна вертикаль управл≥нн¤ держф≥нансами, ¤ка була отримана ”крањною у спадщину в≥д —–—–.

ќднак, з точки зору сбалансованост≥ видатк≥в та прибутк≥в, бюджет на наступний р≥к н≥чим не в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д попереднього.

ѕерел≥к л≥тератури

1. онституц≥¤ ”крањни в≥д 28.06.1996. Ц ƒонецьк: ¬ ‘ УЅјќФ, 1997. Ц 160 с.

2. Ѕюджетний кодекс ”крањни в≥д 21.06.2001//www.nau.kiev.ua

3. ѕро м≥сцеве самовр¤дуванн¤: «акон ”крањни в≥д 21.05.1997// www.rada.kiev.ua

4. ѕро затвердженн¤ ‘ормули розпод≥лу обс¤гу м≥жбюджетних трансферт≥в (дотац≥й вир≥внюванн¤ та кошт≥в, що передаютьс¤ до державного бюджету) м≥ж державним бюджетом та м≥сцевими бюджетами: ѕостанова аб≥нету м≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 05.09.2001// www.rada.kiev.ua

5. јнтоньЇва √. оли м≥сцеве самовр¤дуванн¤ в ”крањн≥ стане реальн≥стю?// √олос ”крањни. Ц 12.12.2000. - є229. Ц с.4.

6. Ѕескид …. ¬досконаленн¤ бюджетного процесу //‘≥нанси ”крањни.- 1996. - є 9.

7. Ѕуковинський —. ‘≥нансова стаб≥л≥зац≥¤ ¤к основа ф≥нансовоњ пол≥тики //‘≥нанси ”крањни.- 1997. - є 4.

8. оваленко ј. ј. онституц≥йно-правове регулюванн¤ м≥сцевого самовр¤дуванн¤ в ”крањн≥: питанн¤ теор≥њ ≥ практики. Ц ., 1997. Ц 131 с.

9. осинський ¬. ѕроцесуальн≥ особливост≥ зд≥йсненн¤ повноважень органами м≥сцевого самовр¤дуван¤//ѕраво ”крањни. Ц 2000.є5. Ц с.17. †

10. ќгонь —. ѕодаткова пол≥тика ≥ доходи бюджет≥в ”крањни //‘≥нанси ”крањни.- 1997. - є 5.

11. „ирка ƒ. ќсобливост≥ збалансуванн¤ м≥сцевих бюджет≥в //‘≥нанси ”крањни.- 1996. - є 9.

12. Ўевчук ¬. ‘≥скальна пол≥тика : необх≥дн≥сть збалансованого бюджету /Т‘≥нанси ”крањниТ.- 1997. - є 5.