1. “еритор≥¤ ≥ господарство
«емл≥ ”крањни у склад≥ –ос≥њ. ” перш≥й половин≥ XIX ст. майже ус≥ украњнськ≥ земл≥ возз'Їдналис¤ п≥д владою –ос≥њ. «а њњ межами залишалис¤ т≥льки √аличина, Ѕуковина ≥ «акарпатт¤, ¤к≥ входили до складу јвстр≥йськоњ ≥мпер≥њ.
”крањна у склад≥ –ос≥њ оф≥ц≥йно називалас¤ "ћалоросси¤". ќкрем≥ њњ частини мали своњ назви. Ќарод продовжував називати Ћ≥вобережж¤ ”крањни √етьманщиною. «а п≥вденною (степовою) ”крањною закр≥плюЇтьс¤ назва "Ќоворосси¤".
“еритор≥альний под≥л. –ос≥йський ур¤д дл¤ зручност≥ управл≥н≠н¤ ”крањною под≥лив њњ територ≥ю на губерн≥њ та генерал-губернато≠рства. Ќа початку XIX ст. в ”крањн≥ нал≥чувалос¤ дев'¤ть губерн≥й:
на Ћ≥вобережж≥ Ч ѕолтавська, —лоб≥дсько-”крањнська ≥ „ерн≥г≥всь≠ка; на ѕравобережж≥ Ч ¬олинська, ињвська ≥ ѕод≥льська; на п≥вдн≥ Ч атеринославська, “авр≥йська ≥ ’ерсонська та три генерал-губе≠рнаторства, до ¤ких входили губерн≥њ. ћалорос≥йське генерал-губе≠рнаторство охоплювало л≥вобережн≥ губерн≥њ. ињвське Ч правобе≠режн≥, Ќоворос≥йське-Ѕессарабське Ч п≥вденн≥, а також Ѕессараб≠ську область, ¤ка п≥дпала п≥д владу –ос≥њ у 1812 р.
¬ подальшому цей под≥л практично не зм≥нювавс¤, але з русиф≥каторських м≥ркувань —лоб≥дсько-”крањнська губерн≥¤ у
††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††
√осподарство ”крањни
в досл≥джуваний пер≥од стало нев≥д'Їм≠ною частиною економ≥ки –ос≥њ.
ѕерша половина XIX ст. ≥ дл¤ –ос≥њ, ≥ дл¤ ”крањни характери≠зуЇтьс¤ розпадом феодально-кр≥посницького устрою ≥ формуван≠н¤м кап≥тал≥стичного укладу. ÷≥ ¤вища позначилис¤ вже наприк≥н≠ц≥ XVIII ст., ≥ у перш≥й половин≥ XIX ст. розвиваютьс¤ б≥льш ≥нтенсивно. ” середин≥ XIX ст. феодальну систему –ос≥њ охопила глибока криза.
ѕров≥дне м≥сце в економ≥ц≥ ”крањни, ¤к ≥ ран≥ш, займало с≥льське господарство, перш за все землеробство. …ого основою були пом≥щицьк≥ латифунд≥њ. ¬ 1861 р. пом≥щикам належало 70% ус≥Їњ земл≥.
ѕроте ≥ у феодальних волод≥нн¤х, ¤к≥ продовжували ≥снувати лише за рахунок жорстокоњ експлуатац≥њ сел¤н, в≥дбувалис¤ певн≥ зм≥ни. ѕом≥щики були змушен≥ пристосовуватис¤ до потреб ринку:
спец≥ал≥зувати власне господарство, удосконалювати техн≥чн≥ засоби виробництва. ѕом≥щицьке господарство все б≥льш набувало товарно≠го характеру. ” середин≥ XIX ст. у пом≥щицьких волод≥нн¤х виробл¤≠лос¤ 90% товарного хл≥ба. “варинництво також ставало товарним. “оваризац≥¤ проникала ≥ в натуральне господарство сел¤н.
Ўвидкими темпами розвиваЇтьс¤ промислов≥сть. якщо у 1825 р. в ”крањн≥ нал≥чувалос¤ 649 п≥дприЇмств, то з 1825Ч1858 рр. њхн¤ к≥льк≥сть зб≥льшилас¤ у чотири рази. ” 1854 р. т≥льки на територ≥њ —лоб≥дськоњ ”крањни функц≥онували 243 промислових п≥≠дприЇмства (у 1825 р. њх було лише 76).
Ќадпочатку ≥снували три форми п≥дприЇмств Ч вотчинн≥, посес≥йн≥ та кап≥тал≥стичн≥. ” 1828 р. пом≥щицьк≥ п≥дприЇмства складали 53,8%, а купецьк≥ Ч 46,2%. јле у середин≥ XIX ст. у купц≥в було вже 90% п≥дприЇмств**. ѕроте переважали все ж др≥бн≥ п≥дп≠риЇмства.
–озвиваютьс¤ нов≥, базов≥ галуз≥: машинобудуванн¤, металур≠г≥¤, вугледобуванн¤.
” 1824 р. в ”крањн≥ запрацював перший цукровий завод (у ан≥вському пов≥т≥). Ќезабаром було створено цукрову промисло≠в≥сть, ¤ка обслуговувала потреби ус≥Їњ –ос≥њ. ќднак головними галуз¤ми украњнськоњ промисловост≥ на-той час були харчова та сировинообробна. ” загальнорос≥йському масштаб≥ промислов≥сть ”крањни була насамперед обробною.
” «ќЧ40-х роках XIX ст. на мануфактурах ”крањни у зв'¤зку з св≥товим техн≥чним переворотом все б≥льш застосовуютьс¤ машини. «ростаЇ к≥льк≥сть в≥льнонайманих роб≥тник≥в. ” 1825 р. вони скла≠дали 25% ус≥х роб≥тник≥в, а у 1861 р. Ч вже 74%. ћануфактурне виробництво в ”крањн≥ поступово перетворюЇтьс¤ у промислове, фабрично-заводське.
¬ досл≥джуваний пер≥од в ”крањн≥ ч≥тко визначилис¤ три еко≠ном≥чних райони:
Ћ≥вобережж¤ Ч тут промисловий розвиток дос¤г найб≥льших усп≥х≥в;
ѕ≥вдень Ч цей район став не т≥льки в ”крањн≥, але й в ус≥й –ос≥йськ≥й держав≥ головним виробником товарноњ пшениц≥ та продукт≥в тваринництва. ¬ той же час саме тут в≥дбуваЇтьс¤ прис≠корений розвиток промисловост≥;
ѕравобережж¤ Ч було переважно с≥льськогосподарським ра≠йоном, де збер≥глис¤ заст≥йн≥ форми феодального виробництва та ≥снували головним чином обробн≥ галуз≥ промисловост≥, що було насл≥дком тривалоњ залежност≥ ѕравобережж¤ та його господарства в≥д феодальноњ ѕольщ≥.
—понукальною причиною зростанн¤ хл≥боробства, тваринницт≠ва ≥ промисловост≥ був розвиток торг≥вл≥, у першу чергу украњнсько-рос≥йськоњ. “≥льки на ињвськ≥ контракти прињздило 5 тис. купц≥в*.
Ќа зовн≥шн≥й торг≥вл≥ позитивно в≥дбилос¤ створенн¤ чорно≠морсько-азовських порт≥в, особливо в ќдес≥ та ’ерсон≥, ¤к≥ перет-9*†††† ворилис¤ на важлив≥ пункти всерос≥йськоњ торг≥вл≥. „ерез них ви≠возивс¤ 81% ус≥х товар≥в, призначених до експорту, ≥ ввозилас¤ основна маса товар≥в. ќдеса одержала статус порто-франко, тобто њй було надано право безмитноњ торг≥вл≥, що перетворило њњ у космопол≥тичне м≥сто**.
Ќа жаль, розвитку торг≥вл≥ перешкоджав поганий стан шл¤х≥в. ѕерший пароплав на ƒн≥пр≥ з'¤вивс¤ у 1823 р.***
І 2. —усп≥льний устр≥й
—усп≥льний устр≥й ”крањни, його структура, правовий статус стан≥в у досл≥джуваний пер≥од навод¤тьс¤ в≥дпов≥дно до сусп≥льного устрою –ос≥њ.
ƒвор¤нство. «р≥вн¤нн¤ украњнського двор¤нства в правах ≥з рос≥йським п≥дтверджуЇтьс¤ р¤дом закон≥в, ¤к загального характе≠ру, що стосувалис¤ двор¤нського класу –ос≥њ в ц≥лому, так ≥ спец≥≠альними, ¤к≥ пр¤мо адресувалис¤ двор¤нству ”крањни. “ак, у 1801 р. рос≥йський ур¤д п≥дтвердив наданн¤ прав рос≥йського дво≠р¤нства украњнському двор¤нству, ¤ке проживало у —лоб≥дськ≥й ”крањн≥. ” 1835 р. був виданий указ "ќ ћалороссийских чинах, дающих право на действительное или потомственное двор¤нство". ¬≥н затвердив станов≥ прив≥лењ та п≥льги дл¤ козацькоњ старшини та њњ нащадк≥в (ус≥й верх≥вц≥ козацького в≥йська)*.
—тановище двор¤н ѕравобережж¤ п≥сл¤ поразки польського повстанн¤ 1830 р. ускладнюЇтьс¤. ”каз 1831 р. "ќ разборе шл¤хть≥ в западнь≥х губерни¤х й об устройстве сего рода людей"** визнавав за ними ус≥ права ≥ прив≥лењ, дарован≥ двор¤нству ≥мпер≥њ, ¤кщо вони доведуть своЇ двор¤нське походженн¤. ¬имагалис¤ документальн≥ докази ≥ св≥дченн¤.
÷ей розб≥р тривав к≥лька рок≥в. —пец≥альна ком≥с≥¤ не визнала права на двор¤нство у 64 тис. ос≥б***. —еред них було чимало козацьких старшин. ” 1835 р. такий же розб≥р було зд≥йснено серед татарських мурз.
¬ украњнському сусп≥льств≥ зростала к≥льк≥сть рос≥йських дво≠р¤н через те, що царат, ¤к ≥ ран≥ше, розпор¤джавс¤ землею ”крањни, роздавав њњ рос≥¤нам. ” 1800 р. на ѕ≥вденн≥й ”крањн≥ було роздано приблизно 8 млн. дес¤тин****. Ќа ѕравобережж≥ земл≥, конф≥ско≠ван≥ у њх власник≥в за участь у повстанн≥ 1830 р., також роздавалис¤ рос≥йським двор¤нам.
–ос≥йське двор¤нство, ¤ке проживало в ”крањн≥, одержало в перш≥й половин≥ XIX ст. р¤д прив≥лењв у пор≥вн¤нн≥ з м≥сцевою шл¤хтою. Ќаприклад, з 1832 р. рос≥йськ≥ чиновники, ¤к≥ служили у ¬олинськ≥й ≥ ѕод≥льськ≥й губерн≥¤х, одержували, кр≥м платн≥, також пенс≥ю за колишню в≥йськову чи цив≥льну службу*****.
ќтже, склад двор¤нства ”крањни за нац≥ональн≥стю був досить строкатим. ѕро це св≥дчать пр≥звища його представник≥в: граф Ѕраницький, кн¤зь ¬оронцов, кн¤зь очубей, барон Ўт≥гл≥ц та ≥н.
”се двор¤нство –ос≥њ, в тому числ≥ й украњнське, одержало у перш≥й половин≥ XIX ст. нов≥ прив≥лењ. «м≥цнилос¤ њх становище ¤к
монопольних власник≥в земл≥. ƒвор¤ни ”крањни волод≥ли 70% зе≠мель. «акон 1842 р. про майорати припинив небезпечний дл¤ них процес дробленн¤ земель.
«акон 1827 р. дозволив двор¤нам створювати фабрики, заводи та рем≥снич≥ майстерн≥ в м≥стах (ран≥ше вони користувалис¤ цим правом т≥льки у с≥льськ≥й м≥сцевост≥) ≥ без обмеженн¤ к≥лькост≥ робочих рук. “аким чином, розширювалас¤ сфера новоњ Ч п≥дпри≠Їмницькоњ д≥¤льност≥ двор¤н.
ћ≥ське населенн¤ (м≥ськ≥ обивател≥). ѕерш за все спостер≥гаЇ≠тьс¤ зростанн¤ к≥лькост≥ м≥ського населенн¤ ”крањни. ” 1811Ч 1858 рр. воно зб≥льшилос¤ у 2,5 рази ≥ було пр¤мим результатом розвитку торгово-грошових в≥дносин, кап≥тал≥стичного укладу.
як ≥ ран≥ше, склад город¤н був досить строкатим, м≥щани утворювали найб≥льш численну групу. «а рев≥з≥Їю 1823 р. у иЇв≥ власне м≥щани, ¤к≥ входили до податноњ групи, Ч складали 71,5% загальноњ к≥лькост≥ город¤н. ћ≥щани сплачували б≥льшу частину податк≥в, що накладалис¤ на м≥сто. « 1816 р. вони почали платити збори дл¤ буд≥вництва дор≥г.
ѕоступово обмеженн¤ м≥щан у правах послабилис¤. ” 1832 р. њм було дозволено придбавати земельн≥ д≥л¤нки у м≥стах дл¤ зайн¤т≠т¤ торг≥влею та виробничою д≥¤льн≥стю. ¬они одержали також право переходити до купецтва та д≥ставати г≥льд≥йське посв≥дченн¤ за на¤вност≥ в≥дпов≥дних кап≥тал≥в.
÷арський ур¤д зм≥цнював цеховий устр≥й м≥ст. ”точнювалас¤ його регламентац≥¤. Ќа Ћ≥вобережж≥ цеховий устр≥й регулювало загальне ≥мперське законодавство. Ќа ѕравобережж≥ до 1840 р. цеховий устр≥й регулювавс¤ м≥сцевим правом. ѕри цьому в ”крањн≥ продовжували д≥¤ти цехов≥ звичањ. ѕроте у 1850 р. на основ≥ м≥сце≠воњ практики орган≥зац≥њ цех≥в дл¤ м≥ст ≥ м≥стечок був встановлений Їдиний пор¤док регулюванн¤ цехового устрою.
” 1816Ч1859 рр. к≥льк≥сть купц≥в у м≥стах зб≥льшилас¤ з 18 200 до 104 000. «бер≥гавс¤ г≥льд≥йський устр≥й купецтва. ”крањнськ≥ купц≥ здеб≥льшого -входили до третьоњ г≥льд≥њ, друга ≥ особливо перша були дл¤ них зачинен≥. ƒо прив≥л≥йованих г≥льд≥й записували, ¤к правило, рос≥йських купц≥в, а украњнських Ч ¤к вин¤ток. ƒо г≥льд≥й зараховували також двор¤н, ¤к≥ займалис¤ торг≥влею ≥ волод≥ли п≥дприЇмствами.
упецтво пов≥льно зв≥льн¤лос¤ в≥д р≥зних станових обмежень. “¤жким дл¤ нього був дозв≥льний пор¤док зм≥ни м≥сц¤ проживан≠н¤. ј ¤кщо купець одержував дозв≥л на це, то до 1824 р. в≥н мав сплачувати державн≥ податки та виконувати повинност≥ ≥ за старим, ≥ за новим м≥сцем проживанн¤. ÷ей т¤гар був скасований лише у 1841 р., але не дл¤ ус≥х купц≥в, а т≥льки дл¤ тих, хто перењздив до
¬олинськоњ, ињвськоњ та ѕод≥льськоњ губерн≥й. упц≥, ¤к≥ перењзди≠ли на ѕравобережж¤ та у причорноморськ≥ м≥ста, одержували р≥зн≥ п≥льги.
” 1832 р. було створено нову станову групу Ч почесн≥ грома≠д¤ни. ÷е званн¤ надавалос¤ заможн≥шим з купц≥в. ѕочесн≥ грома≠д¤ни користувалис¤ де¤кими додатковими п≥льгами.
упц≥ в ”крањн≥, ¤к ≥ в –ос≥њ, поступово перетворювалис¤ у кап≥тал≥ст≥в. ¬ ≥стор≥њ збер≥гаютьс¤ пр≥звища перших украњнських купц≥в-кап≥тал≥ст≥в. ÷е були родини яхненка ≥ —емиренка. ќднак царевий ур¤д надавав перевагу рос≥йським купц¤м, що мешкали в ”крањн≥.
Ќа початку XIX ст. в м≥стах ”крањни з'¤вл¤Їтьс¤ нова сусп≥ль≠на група. ¬она сто¤ла поза м≥ськими станами. ќф≥ц≥йн≥ акти нази≠вали людей ц≥Їњ групи "рабочие люди". ѓх соц≥альн≥ ознаки були такими: в≥дсутн≥сть власного будинку, ≥ пост≥йного м≥сц¤ проживан≠н¤; джерело ≥снуванн¤ Ч прац¤ за наймом. ÷е були в≥льнонайман≥ роб≥тники. ” 1828 р. вони складали 25% загальноњ к≥лькост≥ роб≥т≠ник≥в, а у 1861 р. Ч 75%.
” перш≥й половин≥ XIX ст. цей прошарок багато в чому поповнюЇтьс¤ за рахунок державних сел¤н. «а законом у найман≥ роб≥тники зараховувалис¤ т≥ державн≥ сел¤ни, ¤к≥ при переход≥ з сел¤нського стану не отримали згоди м≥щанського м≥ського товари≠ства на включенн¤ њх до м≥щанства м≥ста, чи не представили поручительства шести благонад≥йних хаз¤њв ≥ не сплатили подуш≠ний податок. ” такий спос≥б вони опин¤лис¤ серед мешканц≥в м≥ста, але поза њхн≥ми становими групами та орган≥зац≥¤ми. ≤нше значне джерело поповненн¤ в≥льнонайманих роб≥тник≥в Ч кр≥паки, випущен≥ на волю. –азом ≥з найманими роб≥тниками в ”крањн≥ формуЇтьс¤ також надлишок робочоњ сили, њњ ринок.
Ќайман≥ роб≥тники на той час були безправними внасл≥док байдужост≥ до них закону. —л≥д в≥дм≥тити, що по¤ва позастановоњ групи в м≥ст≥ дезорган≥зуюче впливала на його становий лад. р≥м того, ≥нш≥ ¤вища теж поступово розмивали станову орган≥зац≥ю
ќтже, нема жодних п≥дстав твердити про безбуржуазн≥сть ук≠рањнськоњ нац≥њ. ЌемаЇ також п≥дстав називати ћ.√рушевського прихильником теор≥њ безбуржуазност≥ украњнськоњ нац≥њ. Ќавпаки, в≥н не т≥льки визнавав ≥снуванн¤ буржуаз≥њ в ”крањн≥, а й в≥дносив по¤ву цього класу до другоњ половини XVII ст.*
р≥посн≥ сел¤ни. «авершуЇтьс¤ юридичне закр≥паченн¤ сел¤н ”крањни (укази в≥д 1800, 1804, 1808, 1828 рр.).
ќсновним обов'¤зком кр≥пак≥в було в≥дбуванн¤ панщини. ” перш≥й чверт≥ XIX ст. на панщин≥ знаходилос¤ 99,3% кр≥посних сел¤н Ћ≥вобережж¤ ≥ степовоњ частини ”крањни та 97,4% сел¤н ѕравобережж¤. ” р≥зних м≥сцевост¤х розм≥ри панщини були неод≠наковими, але загалом вони зростали ≥ часто доходили до шести дн≥в на тиждень, що було юридичним насл≥дком урочноњ системи, ¤ку в нових економ≥чних умовах вводили пом≥щики. –озм≥ри зав≠дань Ч урок≥в були надто великими, њх виконанн¤ потребувало багато часу.
≤ншою новиною в житт≥ кр≥пак≥в був перевод њх на м≥с¤чину. “оваризуючи своЇ господарство, пом≥щики в≥дбирали у них землю, надаючи њм м≥с¤чне утриманн¤ Ќе мали над≥льних земель на Ћ≥во≠бережж≥ 1/3 пом≥щицьких сел¤н, на ѕравобережж≥ Ч 1/6. ” 40-х роках XIX ст. загальна к≥льк≥сть м≥с¤чник≥в по ”крањн≥ складала до 25% ус≥х кр≥пак≥в. Ќе сл≥д забувати, що саме кр≥паки працювали в пом≥щицьких мануфактурах. р≥м того, кр≥паки ¤к п≥ддан≥ мали сплачувати податки –ос≥йськ≥й держав≥.
–озум≥ючи, що сел¤нам важко нести т¤гар кр≥посницького ≥снуванн¤, царський ур¤д почав шукати шл¤хи його полегшенн¤. ¬ ѕравобережн≥й ”крањн≥, де кр≥посницький гн≥т був найнадм≥рн≥-шим, з ≥н≥ц≥ативи малорос≥йського генерал-губернатора ƒ.Ѕ≥б≥кова у 1847Ч1848 рр. було проведено ≥нвентарну реформу, зм≥стом ¤коњ був опис пом≥щицьких маЇтк≥в*. Ќа основ≥ ≥нвентарних опис≥в були складен≥ правила, котр≥ визначали розм≥ри земельного над≥лу кр≥≠пака ≥ встановлювали розм≥ри панщини та ≥нших повинностей залежно в≥д майнового стану сел¤нського господарства. «а ≥нвен≠тарними правилами над≥л надававс¤ сел¤нинов≥ у дов≥чне користу≠ванн¤, пом≥щик не м≥г н≥ в≥дн¤ти його, н≥ зменшити.
ѕом≥щики зустр≥ли ц≥ правила вороже ≥ у грудн≥ 1848 р. за розпор¤дженн¤м малорос≥йського генерал-губернатора кн¤з¤ ¬аси-льчикова були внесен≥ доповненн¤ до ≥нвентарних правил, ¤к≥ ур≥зали поступки, ¤к≥ були надан≥ першою реформою- ѕроте де¤к≥ обмеженн¤ свавол≥ пом≥щик≥в залишилис¤, так≥, наприклад, ¤к здача сел¤н у рекрути або засланн¤ њх до —иб≥ру.
якщо юридичне становище кр≥пак≥в було однаковим, то роз≠виток товарно-фошових в≥дносин поглиблював њх розшаруванн¤. —формувалас¤ заможна верх≥вка с≥льськоњ буржуаз≥њ. ¬≥дом≥ украњн≠ськ≥ кап≥тал≥сти яхненки та —емиренки вийшли саме з ц≥Їњ групи.
ƒержавн≥ сел¤ни складали другу верству украњнського сел¤нст≠ва. ” 1857 р. њх нал≥чувалос¤ 5,2 млн. Ќайб≥льша частина державних сел¤н проживала на Ћ≥вобережж≥ (50%), менша Ч на ѕравобережж≥
(13%), решта Ч на п≥вдн≥ ”крањни (37%). ќсновною формою њх експлуатац≥њ були грошова рента та податки держав≥, розм≥р ¤ких пост≥йно зростав.
¬ ѕравобережж≥ широко застосовувалас¤ така форма експлуа≠тац≥њ державних сел¤н, ¤к переведенн¤ њх на господарське станови≠ще: державн≥ земл≥ здавалис¤ в оренду пом≥щику-посесору, ¤кий експлуатував сел¤н, що мешкали на ц≥й земл≥, ¤к своњх кр≥пак≥в.
¬≥дчутного удару по державним сел¤нам завдало утворенн¤ в≥йськових поселень, ¤к≥ мали на мет≥ полегшити царському ур¤ду тримати арм≥ю. ¬≥йськов≥ поселенн¤ засновувалис¤ здеб≥льшого в ”крањн≥. ” 1817Ч1895 рр. 16 кавалер≥йських ≥ 3 п≥хотних полки у форм≥ в≥йськових поселень було розм≥щено у ’арк≥вськ≥й, атери≠нославськ≥й та ’ерсонськ≥й губерн≥¤х. ” 1819 р. на п≥вдн≥ ”крањни у в≥йськов≥ поселенн¤ було перетворено 250 с≥л, де проживало приблизно 20 тис. сел¤н. ”се житт¤ в≥йськових поселенц≥в жорстко регламентувалос¤. ¬они под≥л¤лис¤ на солдат д≥ючих частин та хаз¤њв, ¤к≥ забезпечували в≥йськов≥ поселенн¤ засобами ≥снуванн¤ ≥ також виконували обов'¤зки в≥йськовослужбовц≥в. ¬≥йськов≥ посе≠ленн¤ ≥ поселенц≥ були передан≥ в управл≥нн¤ в≥йськовим команди≠рам.
–озвиток кап≥тал≥стичних в≥дносин вплинув ≥ на становище державних сел¤н. ” 1837Ч1841 рр. було проведено реформу управ≠л≥нн¤ ними. ¬она в≥дома ¤к реформа графа исельова, м≥н≥стра державних маЇтностей. «а ц≥Їю реформою державн≥ сел¤ни одержа≠ли право обирати органи самовр¤дуванн¤ Ч с≥льськ≥ та волосн≥, а також с≥льськ≥ та волосн≥ суди (розправи) јле це було досить обмежене самовр¤дуванн¤, бо воно залежало в≥д державних орган≥в Ч окружних начальник≥в в пов≥тах та губернських палат державних маЇтностей. ќчолювало цю систему м≥н≥стерство державних маЇт≠ностей.
–еформа управл≥нн¤ державними сел¤нами дещо полегшила њх економ≥чне становище: зб≥льшилис¤ њх земельн≥ над≥ли, а феодальн≥ платеж≥, у вигл¤д≥ подушного обкладанн¤, зам≥н¤лис¤ поземельним промисловим податком. «аборон¤лос¤ у майбутньому в≥ддавати державн≥ земл≥ в оренду.
” перш≥й половин≥ XIX ст. посилюютьс¤ антикр≥посницьк≥ протести, ¤к≥ набирають форми повстань. ¬они стають пост≥йним ¤вищем соц≥ального житт¤ ”крањни, охоплюють велик≥ територ≥њ. «ростаЇ також к≥льк≥сть повстанц≥в. « 1826 р. по 1847 р. в≥дбулос¤ 250 виступ≥в лише кр≥посних сел¤н. ƒостатньо згадати рух п≥д проводом ”. армелюка, що тривав майже 20 рок≥в.
ѕротестували й в≥йськов≥ поселенц≥, ¤к≥ виступили у 1819 р. в „угуЇв≥. ѓх п≥дтримали також поселенц≥ на п≥вдн≥ ”крањни. ƒос≥
залишаЇтьс¤ в пам'¤т≥ повстанн¤ регул¤рноњ в≥йськовоњ частини Ч „ерн≥г≥вського полку, ¤кий п≥дн¤вс¤ 29 грудн¤ 1825 р. на п≥дтримку декабрист≥в. ” 40-х роках XIX ст. в≥дбувалис¤ масов≥ виступи сел¤н на ѕравобережж≥ Ч вони протестували проти ≥нвентар≥в.
–озвиток нових виробничих в≥дносин, буржуазного способу житт¤ супроводжувавс¤ про¤вами протесту роб≥тник≥в Ч страйка≠ми. ѕершими в ”крањн≥ застрайкували роб≥тники в друкарн≥ иЇво-ѕечерськоњ лаври у 1805 р.
÷арський ур¤д використовував р≥зн≥ жорсток≥ засоби дл¤ при≠душенн¤ антикр≥посницьких виступ≥в. ƒл¤ приборкуванн¤ непок≥≠рних украњнськ≥ пом≥щики одержали право засилати своњх сел¤н до —иб≥ру без суду*. –ос≥йськ≥ же пом≥щики користувалис¤ цим пра≠вом ще з XVIII ст.
І 3. ƒержавний устр≥й
” XVIII ст. рос≥йський царат св≥домо ≥ ц≥леспр¤мовано знищив одне з найц≥нн≥ших завоювань украњнського народу Ч його нац≥о≠нальну державу. Ќа початку XIX ст. ”крањна ув≥йшла в новий пер≥од свого ≥снуванн¤. ¬се, що д≥¤лос¤ з ”крањною та њњ народом у цей час, ус≥ њх б≥ди, в к≥нцевому рахунку визначалос¤ в≥дсутн≥стю у народу нац≥њ, власноњ держави. “ому цей пер≥од слушно одержав назву бездержавност≥**.
ћ≥сце ”крањнськоњ держави заступила –ос≥йська ≥мпер≥¤ з њњ могутн≥м централ≥зованим бюрократичним апаратом. ”с≥ украњнськ≥ земл≥ в≥дтепер були п≥дпор¤дкован≥ центральним та м≥сцевим орга≠нам влади ≥ управл≥нн¤ –ос≥њ.
÷ентральн≥ органи. Ќа чол≥ –ос≥њ сто¤в цар, ≥мператор Ч само≠державний монарх. ¬≥н користувавс¤ необмеженою владою.
«м≥цненню влади цар¤ спри¤ла так звана "собственна¤ его величества канцел¤ри¤". ” друг≥й чверт≥ XIX ст. њњ вплив на держав≠н≥ справи завд¤ки близькост≥ до особи ≥мператора ≥ розгалуженню њњ апарату був дуже великим. ѕерше в≥дд≥ленн¤ канцел¤р≥њ контро≠лювало м≥н≥стр≥в, а њњ третЇ в≥дд≥ленн¤ Ч об≥ймала пол≥тична пол≥≠ц≥¤. ¬оно було утворено у 1826 р., п≥сл¤ повстанн¤ декабрист≥в, дл¤ боротьби з революц≥Їю, в≥льнодумством ≥ спиралос¤ на жандармський корпус. « 1810 р. при особ≥ ≥мператора знаходивс¤ дорадчий орган Ч ƒержавна рада. омпетенц≥ю њњ не було ч≥тко визначено.
Ќа 1811 р. завершилас¤ реформа центрального галузевого управл≥нн¤. «ам≥сть колег≥й були утворен≥ м≥н≥стерства. Ќа чол≥ м≥н≥стерства сто¤в Їдиноначальник Ч м≥н≥стр. ¬≥н безпосередньо п≥дпор¤дковувавс¤ царю. ƒ≥¤льн≥сть м≥н≥стерств координував ом≥≠тет м≥н≥стр≥в Ч дорадчий орган. Ќа його зас≥данн¤х головував ≥мператор. –≥шенн¤ ом≥тету м≥н≥стр≥в вступали в силу лише з санкц≥њ ≥мператора.
олись могутн≥й —енат перетворивс¤ у вищу апел¤ц≥йну ≥нс≠танц≥ю дл¤ суд≥в губерн≥й.
ћ≥сцев≥ органи. Ќа м≥сц¤х владу вершили дов≥рен≥ особи цар¤ Ч губернатори та генерал-губернатори. ÷ар призначав њх з числа вищих чиновник≥в, знатних двор¤н.
√убернатор був представником вищоњ ур¤довоњ влади ≥ очолю≠вав губерн≥ю, зд≥йснював владу адм≥н≥стративну та пол≥цейську. ¬≥н спиравс¤ на губернське управл≥нн¤, ¤ке складалос¤ з в≥це-губерна≠тора, радник≥в, прокурора. ¬ губерн≥њ також функц≥онували губерн≠ськ≥ галузев≥ установи (казенна палата, рекрутське присутств≥Ї, з 1840 р. Ч палата державних маЇтностей та ≥н.). ÷е були органи в≥дпов≥дних м≥н≥стерств на м≥сц¤х, але вони також п≥дл¤гали губер≠натору. ” своњй д≥¤льност≥ губернатор спиравс¤ на станов≥ двор¤н≠ськ≥ збори.
√енерал-губернатор очолював дек≥лька губерн≥й. ¬≥н над≥л¤вс¤ надзвичайними повноваженн¤ми Ч поЇднувавши владу цив≥льну ≥ в≥йськову.
” пов≥т≥ влада належала земському суду (до 1837 р. в≥н мав назву Ч нижчий земський суд) на чол≥ з кап≥таном-≥справником. «емський суд був одночасно адм≥н≥стративно-пол≥цейською устано≠вою ≥ судовим органом.
≥льк≥сть м≥ст, ¤к≥ користувалис¤ самовр¤дуванн¤м за магде≠бурзьким правом, поступово зменшуЇтьс¤. ” 1835 р. було скасовано самовр¤дуванн¤ у иЇв≥. “ам, де самовр¤дуванн¤ ще збер≥галос¤, воно знаходилос¤ п≥д контролем губернатора.
” 1803 р. в ќдес≥, ’ерсон≥ та ‘еодос≥њ були створен≥ градона-чальства, очолюван≥ градоначальниками. ¬лада останн≥х поширю≠валас¤ також на в≥йськов≥ та морськ≥ органи.
√енерал-губернатори, губернатори та ≥нш≥ висок≥ ур¤дов≥ чи≠новники, що правили в ”крањн≥, були справжн≥ми сатрапами. “≥ль≠ки де¤к≥ з них залишили по соб≥ добру пам'¤ть. ƒо осв≥чених, гуманних правител≥в можна в≥днести малорос≥йських генерал-гу≠бернатор≥в кн¤з≥в ќ. урак≥на ≥ ћ.–Їпн≥на (р≥дного брата декабрис≠та —.¬олконського). ќстанн≥й щиро бажав процв≥танн¤ украњнськ≥й нац≥њ, в≥дродженн¤ козацтва, п≥клувавс¤ про осв≥ту народу. “ому впливов≥ кола украњнського двор¤нства, до ¤ких ћ. –Їпн≥н був близький, розраховували висунути його кандидатуру на посаду гетьмана, ¤кби вона була поновлена*.
ќкр≥м загальних завдань, ¤к≥ тотал≥тарна –ос≥йська держава вир≥шувала на п≥двладних њй земл¤х, в ”крањн≥ њй доводилос¤ вир≥≠шувати спец≥альне завданн¤ Ч русиф≥кувати цю крањну та њњ народ. ÷е завданн¤ формулювалос¤ в≥дверто Ч вс≥ма засобами з'Їднати украњнськ≥ земл≥ з кор≥нними рос≥йськими губерн≥¤ми**. ¬ ”крањн≥ зд≥йснювалас¤ тотальна русиф≥кац≥¤, њй були п≥дпор¤дкован≥ ус≥ сторони житт¤ сусп≥льства. Ќав≥ть така пом≥тна культурна под≥¤, ¤к заснуванн¤ ињвського ун≥верситету у 1834 р., за задумом царату, була покликана служити русиф≥кац≥њ. ƒушитель ”крањни ≥ –ос≥њ цар ћикола ≤ вбачав призначенн¤ ињвського ун≥верситету в тому, щоб "...поширювати рос≥йську культуру ≥ рос≥йську народн≥сть у споль-щен≥й «ах≥дн≥й –ос≥њ"***.
«бройн≥ сили. ƒл¤ п≥дтримки своЇњ влади –ос≥¤ дислокувала в ”крањн≥ значн≥ збройн≥ сили. ѓх утриманн¤ було покладено на м≥сцеве населенн¤, головним чином, на сел¤н. ≥льк≥сть рос≥йськоњ арм≥њ пост≥йно зростала.
¬≥йськов≥ поселенн¤, що спри¤ли в≥йськовому потенц≥алу –о≠с≥њ, здеб≥льшого розташовувалис¤ в ”крањн≥. ¬же згадувалос¤ про те, що у 1817Ч1825 рр. в —лоб≥дсько-”крањнськ≥й, атеринославськ≥й та ’ерсонськ≥й губерн≥¤х було дислоковано 16 кавалер≥йських ≥ « п≥хотних полки в≥йськових поселенц≥в****. ” 1837 р. в ињвськ≥й та ѕод≥льськ≥й губерн≥¤х було створено п'¤ть нових округ≥в в≥йськових поселень.
ѕередбачалос¤ невпинне зростанн¤ числа в≥йськових поселен≠ц≥в, д≥ти ¤ких з 7 рок≥в ставали кантон≥стами, тобто учн¤ми в≥йсь≠кових шк≥л. « 12 рок≥в вони зараховувалис¤ у резерв, аз 18 Ч у в≥йськов≥ частини.
ињв Ч адм≥н≥стративний центр однойменного генерал-губер≠наторства ~ перетворювавс¤ також у в≥йськовий центр. ƒо нього було передислоковано з ћогильова штаб першоњ арм≥њ, де було збудовано могутню фортецю.
ѕрот¤гом першоњ половини XIX ст. рос≥йський ур¤д дв≥ч≥ намагавс¤ поновити в ”крањн≥ козацьк≥ полки. јле це була спекул¤-
ц≥¤ на нац≥ональних почутт¤х украњнського народу в обставинах, коли –ос≥¤ мала потребу у високопрофес≥йному в≥йськовому досв≥≠д≥.
”перше козацьк≥ полки почали створюватис¤ у 1812 р. дл¤ боротьби з навалою Ќаполеона. Ќа ѕравобережж≥ було сформовано 4 полки (3000 козак≥в), а на Ћ≥вобережж≥ Ч 15 (18000 козак≥в). ”р¤д об≥ц¤в, що п≥сл¤ перемоги у в≥йн≥ в≥н збереже ц≥ формуванн¤. озацьк≥ полки в≥дважно билис¤ з ≥нтервентами, зазнаючи великих втрат. јле ур¤д не додержав своЇњ об≥ц¤нки. ” 1816 р. правобережн≥ козацьк≥ полки були перетворен≥ на регул¤рн≥ Ч уланськ≥, л≥вобе≠режн≥ Ч розформован≥. —ел¤ни, ¤к≥ билис¤ у цих полках, були вимушен≥ повернутис¤ до своњх пом≥щик≥в. ƒо реч≥, серед царських радник≥в, ¤к≥ перешкоджали поновленню козацького в≥йська, був ≥ граф ¬. очубей Ч у той час м≥н≥стр внутр≥шн≥х справ –ос≥њ.
¬друге до орган≥зац≥њ козацьких частин рос≥йська сторона вдалас¤ у 1830 р. ћалорос≥йський генерал-губернатор ћ.–Їпн≥н одержав з ѕетербурга наказ формувати козацьк≥ полки дл¤ приду≠шенн¤ польського повстанн¤. «нову царський ур¤д об≥ц¤в зберегти ц≥ полки. Ѕуло орган≥зовано 8 полк≥в по 1000 козак≥в у кожному. ≤ вдруге ур¤д не додержав своЇњ об≥ц¤нки. ѕолки були перетворен≥ на регул¤рн≥. Ћише два з них перевели на авказ, де вони стали частиною “ерекського козацького в≥йська*.
ƒоречно згадати також про долю козак≥в, ¤к≥ жили у «адунай≠ськ≥й —≥ч≥. ” 1828 р. кошовий …осип √ладкий ≥з загоном у 1000 козак≥в перейшов на б≥к –ос≥њ, щоб допомогти њй у в≥йн≥ з “уреччи≠ною. ѕ≥сл¤ в≥йни козак≥в поселили на територ≥њ м≥ж Ѕерд¤нськом ≥ ћар≥уполем ≥ сформували з них јзовське козацьке в≥йсько, ¤ке стало нести берегову охорону. ” 1865 р. це в≥йсько було л≥кв≥довано, а козак≥в переселено на убань, «адунайська —≥ч п≥сл¤ втеч≥ √лад≠кого була спалена, козаки та њх с≥м'њ вир≥зан≥, а т≥, ¤к≥ вц≥л≥ли, кинут≥ до в'¤зниц≥.
—удова система. ¬ досл≥джуваний пер≥од судова система ”кра≠њни перебудовуЇтьс¤ на зразок судоустрою –ос≥њ. ÷ей процес йде пов≥льно, непосл≥довно.
“ривалий час в ”крањн≥ збер≥гали свою чинн≥сть судов≥ органи, ¤к≥ керувалис¤ нормами Ћитовського —татуту. “ак, до 1861 р. на Ћ≥вобережж≥ д≥¤ли маршалк≥всько-ком≥сарськ≥ суди, ¤к≥ розгл¤дали скарги на р≥шенн¤ п≥дкоморського (згодом межового) суду. « 1801 р. р≥шенн¤ цього суду п≥дл¤гали апел¤ц≥њ перед √енеральним —удом, —енатом, ¤кщо ком≥сари призначалис¤ без погодженн¤ з
сторонами*.
¬ м≥сц¤х компактного мешканн¤ ≥ноземних переселенц≥в до 1864 р. д≥¤ли особлив≥ нац≥ональн≥ суди. “ак, у ћар≥упол≥ д≥¤в "греческий" суд.
¬ к≥нцевому п≥дсумку в ”крањн≥ було збудовано судову систему –ос≥њ з≥ зм≥нами, ¤ких вона зазнала в перш≥й половин≥ XIX ст. ќдна з них Ч л≥кв≥дац≥¤ пром≥жноњ, другоњ судовоњ ≥нстанц≥њ Ч верхнього земського суду (дл¤ двор¤н), губернського маг≥страту (дл¤ город¤н), верхньоњ розправи (дл¤ в≥льних сел¤н). « 1808 р. у –ос≥њ ввод¤тьс¤ комерц≥йн≥ суди. ¬ тому же роц≥ створено комерц≥йний суд в ќдес≥.
¬ажливою в≥хою у формуванн≥ судовоњ системи ”крањни було переведенн¤ судочинства на рос≥йську мову (1828Ч1829 рр.). «авер≠шальними були акц≥њ по припиненню д≥њ м≥сцевого права, орган≥за≠ц≥њ д≥¤льност≥ суд≥в ”крањни виключно на основ≥ загальнорос≥йських закон≥в. ¬≥дм≥нн≥сть пол¤гала в тому, що в ”крањн≥ судд≥ признача≠лис¤, а в –ос≥њ обиралис¤.
¬ подальшому украњнська судова система розвиваЇтьс¤ разом з рос≥йською ¤к њњ частина.
”правл≥нн¤ судами знаходилос¤ в м≥н≥стерств≥ юстиц≥њ, що зм≥цнювало зв'¤зки суду та адм≥н≥страц≥њ.
І 4. ѕраво
ѕерша половина XIX ст. була останн≥м етапом оф≥ц≥йного ≥снуванн¤ украњнськоњ правовоњ системи, д≥њ украњнського законода≠вства, ≥нших юридичних норм, ¤к≥ ран≥ше визнавались –ос≥йською ≥мпер≥Їю.
” 1840Ч1842 рр. на територ≥њ ”крањни, що входила до складу –ос≥њ, було введено вд≥ю "—вод законов –оссийской империи". ÷е призвело до ун≥ф≥кац≥њ системи джерел права, що д≥¤ли в ”крањн≥, ≥ виключило застосуванн¤ норм попереднього права. ¬ той же час у вс≥х районах ”крањни глибоко шанувалис¤ звичањ. “ому ¤к джерело права норми звичаЇвого права не були викор≥нен≥ до к≥нц¤ пер≥оду, ¤кий досл≥джуЇтьс¤.
одиф≥кац≥¤ права. ¬с≥ роботи по кодиф≥кац≥њ украњнського права проводилис¤ паралельно та з огл¤ду на кодиф≥кац≥ю права –ос≥йськоњ держави.
ќф≥ц≥йний прив≥д кодиф≥кац≥њ м≥сцевого права ”крањни пов'¤≠зувавс¤ з необх≥дн≥стю упор¤дкуванн¤ норм, що д≥¤ли в Ћ≥вобереж≠н≥й ≥ ѕравобережн≥й ”крањн≥, а також максимально наблизити правов≥ системи ”крањни ≥ –ос≥њ шл¤хом поширенн¤ на ”крањну загально≥мперського законодавства. «агальне кер≥вництво кодиф≥≠кац≥йними роботами з 1804 по 1808 рр. зд≥йснював ћ.—перанський. √оловою ”крањнськоњ кодиф≥кац≥йноњ ком≥с≥њ був граф ѕ.«авадовсь-кий. √рупу кодиф≥катор≥в права ѕравобережж¤ очолював ј. ѕовста≠нський, Ћ≥вобережж¤ Ч ‘.ƒавидович. ѓх зусилл¤ми були складен≥ "—вод местнмх законов губерний й областей, присоединеннь≥х от ѕольши" та "—обрание гражданских законов, действующих в ћалороссии" ("—обрание малороссийских прав 1807 г.").
"—обрание малороссийских прав" стало першою в ”крањн≥ систематизованою зб≥ркою реально д≥ючих норм цив≥льного права. Ќаприк≥нц≥ 1807 р. його в≥дредагований прим≥рник було передано дл¤ перев≥рки у II експедиц≥ю кодиф≥кац≥йноњ ком≥с≥њ, де в≥н ≥ залишивс¤ на довг≥ роки.
” 1826 р. " омиссию составлени¤ законов" перетворено у друге в≥дд≥ленн¤ власноњ його ≥мператорськоњ величност≥ канцел¤р≥њ, ¤ке повинно було пост≥йно займатис¤ кодиф≥кац≥йними роботами. –езультатом д≥¤льност≥ в≥дд≥ленн¤ стали "ѕолное собрание законов –оссийской империи", публ≥кац≥¤ ¤кого почалас¤ у 1830 р., та "—вод законов –оссийской империи", що почав виходити з 1833 р. ” 1830Ч1833 рр. у склад≥ в≥дд≥ленн¤ працювала група п≥д кер≥вниц≠твом ≤.ƒаниловича, ¤ка п≥дготувала "—вод местнмх законов запад-нь≥х губерний") (ѕравобережноњ ”крањни та Ѕ≥лорус≥њ). ” 1838 р. проект «воду затвердила ƒержавна рада, але юридичноњ сили чин≠ного джерела права в≥н так ≥ не набув. «а своњм характером «в≥д був зб≥ркою цив≥льного матер≥ального та процесуального права.
” процес≥ запровадженн¤ Їдиноњ правовоњ системи на ус≥й територ≥њ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ на ”крањну в 1840Ч1842 рр. було поши≠рено загально≥мперське цив≥льне та крим≥нальне законодавство. ѕри п≥дготовц≥ другого виданн¤ "—вода законов –оссийской импе≠рии" у 1842 р. було затверджено до включенн¤ в 10-й том «воду р¤ду норм "—вода законов западнь≥х губерний" дл¤ застосуванн¤ њх лише у „ерн≥г≥вськ≥й та ѕолтавськ≥й губерн≥¤х.
Ќа ѕравобережну ”крањну поширювалос¤ виключно рос≥йське законодавство. ” двох зазначених губерн≥¤х законом допускалас¤ д≥¤ норм м≥сцевого цив≥льного права, але лише тих, що ув≥йшли до "—вода законов –оссийской империи". “аких норм нал≥чувалос¤ 53 з 3979 статей.
÷ив≥льне право. « розкладом феодал≥зму ≥ загостренн¤м класо≠вих суперечностей у к≥нц≥ XVIII ≥ початку XIX ст. значна частина
земельних над≥л≥в в≥льних сел¤н ≥ козак≥в перейшла до пом≥щик≥в. ” 1828 р. право власност≥ козак≥в на землю було обмежено. ≤менним наказом заборон¤вс¤ продаж земл≥, що належала козакам на правах власност≥. «м≥ст ц≥Їњ заборони був дещо зм≥нений у 1845 р.
¬иход¤чи з правовоњ традиц≥њ, на ѕравобережж≥ допускалос¤ право власност≥ двор¤н-татар (нехристи¤н) на кр≥пак≥в, придбаних до введенн¤ загальнорос≥йського законодавства. ѕраво двор¤н розпо≠р¤джатис¤ нерухомою власн≥стю не мало обмежень. р≥посний стан сел¤н визначавс¤ не т≥льки положенн¤ми, закр≥пленими у "—воде законов –оссийской империи", а й сеймовими постановами про пожалуванн¤ сел¤н, а також судовими р≥шенн¤ми. «в≥д встановлював на ѕравобережн≥й ”крањн≥ б≥льш високий в≥к настанн¤ д≥Їздатност≥.
ѕол≥тику лав≥руванн¤ царський ур¤д зд≥йснював у ѕравобе≠режн≥й ”крањн≥, де пом≥щиками переважно були пол¤ки, пр¤мо чи поб≥чно пов'¤зан≥ з польським нац≥онально-визвольним рухом. ” 1848 р. було проведено ≥нвентаризац≥ю њх земельних волод≥нь. ≤нве≠нтарн≥ правила визначали розм≥ри сел¤нських господарств, форми взаЇмов≥дносин м≥ж сел¤нами ≥ пом≥щиками. «аф≥ксован≥ ≥нвентар≠ними правилами земельн≥ над≥ли, формально не п≥дл¤гали зм≥нам.
” перш≥й половин≥ XIX ст. де¤ка своЇр≥дн≥сть у догов≥рних в≥дносинах в ”крањн≥ пор≥вн¤но з –ос≥Їю пол¤гала у наданн≥ влас≠никам вотчин права продавати своњ вотчини тод≥, коли вони за договором чи судовим р≥шенн¤м перебувають у тимчасовому воло≠д≥нн≥ трет≥х ос≥б.
”кладенн¤ шлюбу ^передбачало догов≥р м≥ж двома сторонами, усний чи письмовий. Ўлюб вважавс¤ законним, ¤кщо додержува≠лис¤ ус≥ обр¤ди вес≥льного процесу, ¤к≥ не завжди зб≥галис¤ з церковним обр¤дом. р≥м так званих законних шлюб≥в з церковним в≥нчанн¤м, в ѕод≥льськ≥й, ињвськ≥й та ¬олинськ≥й губерн≥¤х ≥сну≠вав шлюб "на в≥ру", по сут≥, цив≥льний шлюб. “ут ж≥нка була р≥вноправною з чолов≥ком.
рим≥нальне право. ќсновними джерелами крим≥нального пра≠ва в ”крањн≥ стали 15-й том «воду закон≥в (1832 р.) та введене у д≥ю з 1846 р. ”ложенн¤ про покаранн¤ крим≥нальне та виправне (1845 р.). ѕон¤тт¤ злочину у «вод≥ визначалос¤ ¤к заборонена законом д≥¤ п≥д загрозою покаранн¤, в ”ложенн≥ Ч ¤к д≥¤, що пол¤гаЇ "на недоторкан≥сть прав власт≥ верховноњ й установлених нею властей, або ж на право ≥ безпеку сусп≥льства або приватних ос≥б". «лочинн≥ д≥њ под≥л¤лис¤ на т¤жк≥ злочини, звичайн≥ злочини та проступки. ¬≥дпов≥дальн≥сть встановлювалас¤ при на¤вност≥ ¤к умислу, так ≥ необережност≥.
«а вчиненн¤ пол≥тичних злочин≥в ”ложенн¤ встановлювало р≥вн≥ м≥ри покаранн¤ незалежно в≥д стад≥й злочину, а також ступе-
н≥в сп≥вучаст≥. ѕерел≥к складу злочин≥в значно розширивс¤. ”ло-женн¤ передбачало нов≥ види злочину, серед ¤ких особливо визна≠чалас¤ участь сел¤н в антикр≥пацьких виступах, а роб≥тник≥в Ч у страйках. ¬они розгл¤далис¤ ¤к пол≥тичн≥ злочини.
ћетою покаранн¤ в першу чергу ставало зал¤куванн¤, про що св≥дчить на¤вн≥сть великоњ к≥лькост≥ санкц≥й ≥з смертною карою, а також введенн¤ нерозм≥рне суворих покарань. —истема покаранн¤ складалас¤ з 35 вид≥в Ч в≥д смертноњ кари до догани.
” 1832 р. був прийн¤тий "—вод учреждений й уставов о содержащихс¤ под стражей й о ссь≥льньгх" Ч перший документ загальнорос≥йського тюремного законодавства, ¤ким регламентува≠лис¤ так≥ види покарань, ¤к засланн¤, каторга, тюремне ув'¤знен≠н¤*.
—удочинство. ÷арським указом в≥д 15 кв≥тн¤ 1842 р. в „ерн≥г≥в≠ськ≥й ≥ ѕолтавськ≥й губерн≥¤х було введено рос≥йське законодавство з судочинства. « цього часу на усю територ≥ю ”крањни були поши≠рен≥ Їдин≥ загальнорос≥йськ≥ джерела процесуального права.
” своњх д≥¤х судов≥ та пол≥цейськ≥ органи керувалис¤ ’ ≥ XV томами «воду закон≥в, а також —≥льським судовим статутом 1839 р.
” провадженн≥ крим≥нальних справ особливу роль в≥д≥гравала пол≥ц≥¤, ¤ка зд≥йснювала сл≥дство та виконувала вироки. рим≥на≠льна справа починалас¤ за доносом або ≥н≥ц≥ативою прокурор≥в, стр¤пчих чи пол≥ц≥њ. —удового сл≥дства не було. —права докладалас¤ одним з член≥в суду або секретарем. як правило, св≥дки чи експерти у суд не викликалис¤. ќбвинувачений був не суб'Їктом, а об'Їктом процесу. «в≥д закр≥плював систему формальних доказ≥в. ѕри недо≠статн≥й к≥лькост≥ доказ≥в суд не оголошував вирок, а залишав п≥дсудного п≥д п≥дозрою, що дл¤ сел¤н ≥ м≥щан ≥нколи зак≥нчувалос¤ виселенн¤м до —иб≥ру. «лочини проти держави та в≥ри розгл¤далис¤ у спец≥альних судах, утворених за указом цар¤.
—прави сел¤н, зам≥шаних у виступах проти пом≥щик≥в, ¤к≥ були придушен≥ в≥йськовими командами, розгл¤дав в≥йськовий суд в особливому пор¤дку.
ƒр≥бн≥ крим≥нальн≥ справи (крад≥жки до 20 крб., легк≥ побоњ, пи¤цтво тощо) вир≥шувалис¤ у скороченому пор¤дку пол≥цейськи≠ми чиновниками.
«акон надавав право пом≥щикам зд≥йснювати "розправу за маловажн≥ злочини, учинен≥ пом≥щицькими сел¤нами"
†5. —усп≥льно-пол≥тичний лад ≥ право в зах≥дноукрањнських земл¤х (к≥нець XVIII Ч перша половина XIX ст.)
“еритор≥¤. ” 1772 р. з под≥лом –еч≥ ѕосполитоњ —х≥дна √аличи≠на була приЇднана до складу јвстр≥йськоњ монарх≥њ √абсбург≥в ¤к орол≥вство √аличини ≥ ¬олодимер≥њ*. ƒоговором в≥д 3 травн¤ 1815 р., укладеним м≥ж –ос≥Їю, ѕрусс≥Їю та јвстр≥Їю, територ≥¤ —х≥дноњ √аличини остаточно була закр≥плена за јвстр≥Їю.
« 1809 р. по 1815 р. “ерноп≥льський округ входив до складу –ос≥йськоњ держави, але за р≥шенн¤м ¬≥денського конгресу (1814Ч 1815 рр.) був повернений јвстр≥њ. ” 1812 р. на п≥дстав≥ Ѕухарестсь≠кого мирного договору ’отинський пов≥т “ерноп≥льщини ув≥йшов до складу –ос≥њ.
ѕ≥д час рос≥йсько-турецькоњ в≥йни (1768Ч1772 рр.) територ≥¤ Ѕуковини була зв≥льнена рос≥йськими в≥йськами, однак у 1774 р. ц≥ земл≥ окупували австр≥йськ≥ в≥йська ≥ Ѕуковину було включено до складу √абсбурзькоњ ≥мпер≥њ (за вин¤тком рем≥нецького пов≥ту, ¤кий 1793 р. ув≥йшов до складу –ос≥њ).
—ел¤нство. ѕравов≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж окремими групами сел¤н —х≥дноњ √аличини наприк≥нц≥ третьоњ чверт≥ XVIII ст. втратили своЇ значенн¤. ” 1776 р. в √аличин≥ нал≥чувалос¤ 1859,6 тис. кр≥пак≥в, або 72% загальноњ к≥лькост≥ сел¤н.
” 70Ч80 роках XVIII ст. ≥мператор …осиф II зд≥йснив р¤д реформ, ¤к≥ мали за мету поставити на законну основу взаЇмов≥дно≠сини сел¤н ≥ пом≥щик≥в. Ќаприк≥нц≥ 1772 р. було видано патент (наказ) про складанн¤ ≥нвентар¤, на п≥дстав≥ ¤кого патентом 1775 р. було введено, так званий, рустикальний податок на землю. ѕатентом 1781 р. ≥ 1782 р. шл¤хт≥ заборон¤лос¤ вимагати в≥д сел¤н понад трьох дн≥в панщини на тиждень або 156 дн≥в на р≥к, обмежувалис¤ додат≠ков≥ повинност≥ на користь землевласника. Ѕули встановлен≥ права в≥льного одруженн¤, переходу на ≥нш≥ над≥ли, на в≥дпуск в≥д пана, зверненн¤ ≥з скаргами на пана до суду. «емельний над≥л сел¤нина м≥г передаватис¤ у спадщину. Ќаприк≥нц≥ свого правл≥нн¤ …осиф II п≥дписав патент про зам≥ну панщини грошовою платнею, проте, ¤к ≥ р¤д ≥нших нововведень, в≥н не був вт≥лений у житт¤.
” 1789 р. було введено нове оподаткуванн¤, у в≥дпов≥дност≥ з ¤ким 70% врожаю мало залишатис¤ у сел¤нина, 12% Ч в≥ддавалос¤
держав≥, 18% забирав пом≥щик. ѕодатки на користь держави отри≠мував в≥йт, ¤кий передавав њх державним ур¤довц¤м. Ќа практиц≥ ус≥ реформи впроваджувалис¤ у житт¤ лише частково. јле вони на тривалий час зберегли систему кр≥пацтва на зах≥дноукрањнських земл¤х.
Ќа початку XIX ст. процес обезземелюванн¤ сел¤н посиливс¤. —ередн≥й над≥л сел¤нського господарства у 1819р. складав 14 акр≥в* земл≥, пом≥щицького Ч 1051 акр. ” 1819 р. було складено новий ≥нвентар, на п≥дстав≥ ¤кого у 1821 р. вводивс¤ новий земельний податок. «г≥дно ≥з ним при визначенн≥ приналежност≥ л≥с≥в, випас≥в б≥льш≥сть з них були закр≥плен≥ за пом≥щиками, що призевело до зат¤жних судових процес≥в м≥ж сел¤нськими громадами ≥ пом≥щи≠ками. ѕитома вага панщини у 1845 р. с¤гала 83,2% ус≥х феодальних повинностей, тод≥ ¤к натуральна данина складала 10,8%, а чинш Ч 6%. ѕовинност≥ поглинали майже 85% чистого прибутку сел¤н≠ських господарств. ÷е призвело до масових сел¤нських заворушень в √аличин≥ у 1846 р. ”р¤д јвстр≥њ був змушений скоротити панщину на 27%, л≥кв≥дувати л≥тн≥ допом≥жн≥ дн≥, скасувати возову повин≠н≥сть, розширити права сел¤н на њх земельн≥ над≥ли.
« метою регулюванн¤ повинностей сел¤н, певного обмеженн¤ свавол≥ м≥сцевих феодал≥в, а також регламентуванн¤ в≥дносин м≥ж пом≥щиками ≥ сел¤нами на територ≥њ «акарпатт¤ ≥мператриц¤ ћар≥¤ “ерез≥¤ (1764Ч1772 рр.) зд≥йснила урбар≥альну реформу**. Ѕуло вз¤то на обл≥к ус≥ сел¤нськ≥ земл≥, встановлено розм≥ри земельних над≥л≥в, ¤к≥ залежно в≥д ¤кост≥ под≥л¤лис¤ на п'¤ть розр¤д≥в. –озм≥р сел¤нсь≠кого над≥лу (телек) визначавс¤ в≥д 18 до «ќ зольд≥в р≥лл¤ ≥ 6Ч12 вигойноњ земл≥ (с≥нокос≥в). ‘актично б≥льш≥сть сел¤н мала половину чи чверть телеку. « 2947 двор≥в повним над≥лом користувалис¤ лише 146. ¬олод≥льц≥ повних над≥л≥в зобов'¤зувалис¤ в≥дпрацювати 52 дн≥ на р≥к ≥з своњм т¤глом чи 104 дн≥ "п≥шоњ" панщини. ” пропорц≥йн≥й к≥лькост≥ встановлювалас¤ панщина дл¤ користувач≥в частиною на≠д≥лу. ∆ел¤ри, ¤к≥ мали своЇ господарство, в≥дпрацьовували 18, без≠хатн≥ Ч 12 дн≥в панщини на р≥к. —ел¤ни мали в≥ддавати пом≥щику дев'¤ту частину врожаю ≥ нести ≥нш≥ натуральн≥ ≥ грошов≥ повинност≥.
р≥м цього, сел¤ни сплачували державн≥ податки, виконували повинност≥ на користь держави. —правжн≥м лихом дл¤ сел¤н-кр≥па≠к≥в була рекрутчина. ” середин≥ XVIII ст. в≥йськова служба у «акарпатт≥ (”горщин≥) була дов≥чною.
” 40-х рр. XIX ст. сел¤ни-кр≥паки латифунд≥й «акарпатт¤ виконували понад 20 вид≥в панських роб≥т. –озм≥ри панщини та ≥нших повинностей далеко перевищували передбачен≥ реформою норми. “ак, дом≥н≥¤ графа Ўенборна одержувала додатково понад 5 тис. робочих дн≥в за рахунок найб≥дн≥ших сел¤н, у користуванн≥ ¤ких було по 1/3 та 1/4 частин≥ над≥лу.
¬ ѕ≥вн≥чн≥й Ѕуковин≥ ≥мператорським актом у 1785 р. було в≥дм≥нено особисту залежн≥сть кр≥пак≥в, але збережено пом≥щицьке волод≥нн¤ землею. «а сел¤нами залишилис¤ ус≥ феодальн≥ повинно≠ст≥. ¬водилос¤ право в≥льного переходу сел¤н. ќднак гнобленн¤ сел¤н, загальна економ≥чна в≥дстал≥сть Ѕуковини призводили до багатьох повстань, найб≥льшим з ¤ких було повстанн¤ п≥д проводом Ћуки обилиц≥ у 40-х роках XIX ст.
ћ≥щани. ѕравове становище мешканц≥в м≥ст —х≥дноњ √аличи≠ни наприк≥нц≥ XVIII Ч початку XIX ст. мало в чому в≥др≥зн¤лос¤ в≥д попереднього пер≥оду. ” той же час усе ч≥тк≥ше почали ви¤вл¤≠тис¤ ознаки кап≥тал≥стичного розвитку. ” 1841 р. в —х≥дн≥й √аличи≠н≥ нал≥чувалос¤ 25208 рем≥сник≥в ≥ 183 мануфактури. ќстанн≥ були, ¤к правило, пом≥щицькими п≥дприЇмствами, де використовувалас¤ прац¤ кр≥пак≥в. ћануфактури у своњй б≥льшост≥ займалис¤ харчо≠вим, деревообробним ≥ паперовим виробництвом.
” XIX ст. в закарпатських м≥стах господарське житт¤ дещо пожвавилос¤. ” 1804 р. в ”жгород≥ ≥снувало 10 цех≥в, ¤к≥ об'Їднува≠ли 377 майстр≥в ≥ п≥дмайстр≥в. ќдночасно зростала к≥льк≥сть п≥дп≠риЇмств мануфактурного типу.
‘еодали. ” 1775 р. австр≥йський ур¤д под≥лив ус≥х феодал≥в √аличини на магнат≥в ≥ лицар≥в. Ўл¤хту було зв≥льнено в≥д обов'¤з≠ку служби у рушенн≥, зам≥сть цього встановлювалас¤ грошова контрибуц≥¤. ѕатентом 1775 р. шл¤хт≥ вказувалос¤ ставитис¤ до "холоп≥в" по-людськи ≥ не вимагати б≥льшого, встановленого в ≥нвентар¤х, що врешт≥-решт залишилос¤ добрим нам≥ром. ” 1783 р. ур¤д оф≥ц≥йно в≥дновив право пом≥щик≥в на ф≥зичне покаранн¤ сел¤н.
”рбар≥альний закон 1766 р. зм≥цнив у «акарпатт≥ економ≥чне ≥ пол≥тичне пануванн¤ н≥мецьких ≥ угорських феодал≥в, що було п≥дтверджено патентом 1785 р.
” ѕ≥вн≥чн≥й Ѕуковин≥ перевагу ф≥льварочно-панськоњ системи було закр≥плено в "ѕевних пунктах", затверджених ћар≥Їю “ерез≥-Їю 11 листопада 1769 р. ¬становлювалос¤ повне ≥ виключне право феодал≥в ¤к на землю, так ≥ на сел¤н, юридичне було оформлено кр≥пацьку залежн≥сть сел¤н.†††††††††††††††††††††††††††
ƒержавний лад. ѕ≥сл¤ захопленн¤ зах≥дноукрањнських земель јвстр≥Їю територ≥¤ —х≥дноњ √аличини ув≥йшла до складу так званого " орол≥вства √аличини ≥ ¬олодомер≥њ з великим кн¤з≥вством ра≠к≥вським ≥ кн¤з≥вствами ќсвенц≥мським ≥ «аторським". 1774 р. дл¤
веденн¤ галицьких справ у ¬≥дн≥ було створено √алицьку надв≥рну канцел¤р≥ю на чол≥ з канцлером, ¤кий виконував функц≥њ голови ”р¤ду.
” 1775 р. було утворено √алицький пров≥нц≥йний становий сейм (постулатовий сейм). ¬ ньому зас≥дали представники трьох стан≥в: магнат≥в ≥ лицар≥в, духовенства, а також представники коро≠л≥вських м≥ст. омпетенц≥¤ сейму була досить обмеженою та й скликавс¤ в≥н час в≥д часу. √оловне призначенн¤ сейму пол¤гало у поданн≥ прохань (постулат≥в) ≥мператору. ¬иконавчим органом сей≠му був пост≥йний ком≥тет з семи депутат≥в, обраних на ш≥сть рок≥в. √лавою адм≥н≥страц≥њ корол≥вства був губернатор, ¤кий призначавс¤ ≥мператором виключно з австр≥йц≥в.
—початку √аличину було под≥лено на 6 округ≥в (циркул≥в) ≥ 59 дистрикт≥в. ” 1777 р. п≥сл¤ нового розмежуванн¤ було створено 18 округ≥в. ” 1786 р. на правах 19-го округу до складу "корол≥вства" було включено ѕ≥вн≥чну Ѕуковину. јдм≥н≥стративним центром "ко≠рол≥вства" був Ћьв≥в. ” 1846 р. було проведено новий адм≥н≥стратив≠но-територ≥альний под≥л, внасл≥док чого ус¤ територ≥¤ √аличини под≥л¤лас¤ на 74 пов≥ти (вони подекуди називалис¤ староствами).
ќсновними одиниц¤ми м≥сцевого управл≥нн¤ залишалис¤ по≠в≥ти, очолюван≥ старостами ≥ начальниками пов≥т≥в. Ќайнижчими органами влади були с≥льськ≥ та м≥ськ≥ гм≥ни. ќсобливе управл≥нн¤ ≥снувало на так званих ф≥льварочних територ≥¤х, де пом≥щики зд≥й≠снювали адм≥н≥стративну владу над домашньою прислугою ≥ чел¤д≠дю маЇтк≥в.
” зв'¤зку з в≥йськовими ≥ пол≥тичними под≥¤ми австр≥йськ≥ власт≥ встановлювали в окремих районах зах≥дноукрањнських земель тимчасове правл≥нн¤ з надзвичайними повноваженн¤ми. “ак, тери≠тор≥¤ ѕ≥вн≥чноњ Ѕуковини з 1774 по 1785 рр. управл¤лас¤ в≥йсько≠вою владою. ¬≥йськовий стан вводивс¤ на окремих територ≥¤х ≥ у перш≥й третин≥ XIX ст.
Ќа територ≥њ √аличини австр≥йська бюрократична система створила розгалужений адм≥н≥стративно-бюрократичний апарат, що нараховував до 40 тис. чиновник≥в. ¬они заповнили багаточисе-льн≥ н≥мецькомовн≥ канцел¤р≥њ ≥ зд≥йснювали владу над населенн¤м √алиц≥њ, що нараховувало у 1846 р. 2438 тис. чол.
ќсновними адм≥н≥стративно-територ≥альними одиниц¤ми «а≠карпатт¤ були жупа ≥ ком≥тат*. ≤снувало чотири жупи: Ѕережанська,
* р≥м адм≥н≥стративно-територ≥ального под≥лу, на «акарпатт≥ ≥снував й терито≠р≥ально-економ≥чний под≥л Ч дом≥н≥њ. ¬они об'Їднували земл≥ з м≥стами ≥ селами, що належали феодалу, церкв≥ чи держав≥. ƒо складу дом≥н≥й входила система "кл≥ч≥в", що складалис¤ з к≥лькох ф≥льварк≥в. ¬≥домими були так≥ дом≥н≥≥, ¤к ”жгородська, ¬еликобичк≥вська-ћармарошська (державн≥), ћукачевсько-„ина-д≥Ївська дом≥н≥¤ графа Ўенборна та ≥н.
ћармарошська, ”жгородська ≥ ”жанська, на чол≥ ¤ких сто¤ли чи≠новники Ч жупани, що призначалис¤ королем з вищоњ аристокра≠т≥њ. ” 40-х роках XIX ст. канцел¤р≥њ, що зд≥йснювали пол≥тичне кер≥вництво, очолювалис¤ наджупанами, а виконавч≥ функц≥њ пе≠рейшли до п≥джупан≥в, ¤к≥ п≥дл¤гали наджупану, а також м≥н≥стер≠ству внутр≥шн≥х справ. ∆упи под≥л¤лис¤ на ком≥тати. ƒо складу ком≥татського управл≥нн¤ входили 30Ч40 чолов≥к (окружн≥ началь≠ники, секретар≥, касири, землем≥ри, збирач≥ податк≥в та ≥н.), очолю≠вали управл≥нн¤ жупани ком≥тат≥в (журат). Ќайнижчою посадовою особою був староста села, що призначавс¤ феодалом. ѕ≥сл¤ урбар≥-альноњ реформи (1764Ч1772 рр.) старости обиралис¤ на один р≥к.
ћ≥сцевими органами самовр¤дуванн¤ з дуже обмеженими повноваженн¤ми були так зван≥ представництва, але на к≥нець XVIII ст. вони практично перестали ≥снувати. «ам≥сть них були створен≥ ком≥татськ≥ збори ¤к дорадчий орган при жупан≥, що складалис¤ переважно ≥з заможних верств населенн¤.
ћ≥ське управл≥нн¤. ѕ≥сл¤ 1772 р. австр≥йський ур¤д обмежив права багатьох м≥ст «ах≥дноњ ”крањни. Ѕ≥льш≥сть невеликих м≥ст були переведен≥ у ранг села, а њх мешканц≥ стали кр≥паками. ” Ћьвов≥ магдебурзьке право було л≥кв≥довано у 1786 р.
Ќа територ≥њ багатьох м≥ст «ах≥дноњ ”крањни створювалис¤ юри-дики Ч д≥льниц≥, виключен≥ з п≥дпор¤дкуванн¤ м≥ськ≥й влад≥ ≥ м≥сь≠кому судочинству. ¬они п≥дпор¤дковувалис¤ окремим в≥домствам.
«азначен≥ факти св≥дчать про кризу феодального м≥ського управл≥нн¤, що спонукало до пошук≥в нових форм орган≥зац≥њ влади ≥ управл≥нн¤ в м≥стах.
—уд. —тара судова система збер≥гаЇтьс¤ у —х≥дн≥й √аличин≥ й п≥сл¤ анекс≥њ њњ јвстр≥Їю ≥ лише частково модерн≥зуЇтьс¤. ” 1773 р. у Ћьвов≥ засновано верховний суд ¤к апел¤ц≥йний дл¤ ус≥х нижчих суд≥в √аличини. «годом зам≥сть нього було створено корол≥вський трибунал, що мав назву ≥мперсько-корол≥вського. …ому надавалос¤ право помилуванн¤ засуджених до страти сел¤н, за вин¤тком тих, хто вчинив особливо т¤жк≥ порушенн¤ закону. ¬ останньому випад≠ку таке право належало т≥льки ≥мператору. Ќайвищою ≥нстанц≥Їю судового нагл¤ду у 1780 р. був галиц≥йський сенат у склад≥ верховноњ судовоњ палати, що перебувала у ¬≥дн≥. ќдночасно ≥з заснуванн¤м корол≥вського трибуналу при губернаторств≥ було створено суд в ф≥нансових справах, а у 1775 р. Ч так звану апел¤ц≥йну раду.
ƒо середини XIX ст. збер≥галис¤ домен≥альн≥ суди. –≥шенн¤ домен≥ального суду, зокрема в «акарпатт≥, могло бути оскаржено у ком≥татському суд≥.
«а час≥в просв≥тницьких реформ …осифа II було встановлено правило, зг≥дно з ¤ким пом≥щик-судд¤ мав складати спец≥альн≥
≥спити на право зд≥йсненн¤ судовоњ влади. якщо ж в≥н не склав њх, то мав на своњ грош≥ утримувати суддю, так званого юстиц≥ар≥¤ чи мандатора.
≤нститут адвокатури було утворено в зах≥дноукрањнських зем≠л¤х у 1781 р. ќднак аж до середини XIX ст. адвокат≥в було мало, ≥ вони складали прив≥лейовану групу населенн¤. ƒл¤ управл≥нн¤ справами адвокатури у Ћьвов≥, —тан≥слав≥ ≥ „ерн≥вц¤х були створен≥ палати (колег≥њ) адвокат≥в. Ќаприк≥нц≥ XVIII ст. с≥льськ≥ громади одержали право обирати своњх захисник≥в на суд≥ Ч так званих пленопотент≥в.
ѕраво. ” 1772Ч1786 рр. тривав процес зам≥ни польського законодавства на австр≥йське. ѕравов≥ положенн¤, обов'¤зков≥ на територ≥њ √аличини, м≥стилис¤ у спец≥альних зб≥рниках, що вклю≠чали "накази ≥ закони дл¤ вс≥х"", "вироки", "мандати" та ≥нш≥ правов≥ акти. ¬они друкувалис¤ на польськ≥й ≥ н≥мецьк≥й мовах. Ќа цих же двох мовах друкувавс¤ "ѕров≥нц≥¤льний зв≥д закон≥в" (Ћьв≥в, 1827Ч1861 рр.), п≥зн≥ше названий "«агальний в≥сник м≥сце≠вих закон≥в".
«ах≥дноукрањнськ≥ земл≥ стали м≥сцем апробац≥њ нового законо≠давства јвстр≥йськоњ ≥мпер≥њ. “ак, у 1797 р. було затверджено ≥ набрав чинност≥ спочатку в «ах≥дн≥й, а згодом ≥ в —х≥дн≥й √аличин≥ новий цив≥льний кодекс, що зм≥нив польське цив≥льне законодавс≠тво, заклавши у нього основи цив≥льного законодавства јвстр≥њ. 1 с≥чн¤ 1812 р. на ус≥й територ≥њ јвстр≥йськоњ ≥мпер≥њ було введено у д≥ю новий цив≥льний кодекс, що ¤вл¤в модерн≥зований вар≥ант попереднього кодексу*.
” ѕ≥вн≥чн≥й Ѕуковин≥ цив≥льний кодекс було введено з 1 лю≠того 1816 р.
јвстр≥йським цив≥льним законодавством були закр≥плен≥ най≠важлив≥ш≥ правов≥ ≥нститути феодальноњ власност≥. ѕом≥щики про≠довжували бути власниками земл≥. ѕодатками ц≥ земл≥ стали обкла≠датис¤ лише наприк≥нц≥ XVIII ст. ¬они були значно нижчими, н≥ж податки з рустикальних земель, що належали сел¤нам.
Ќаприк≥нц≥ XVIII ст. ≥ до середини XIX ст. в≥дбуваЇтьс¤ пар≠цел¤ц≥¤ Ч подробленн¤ сел¤нських земельних над≥л≥в, ¤к≥ переда≠валис¤ у спадщину.
” с≥мейному прав≥ јвстр≥њ збер≥гавс¤ церковний шлюб. « норм м≥сцевого звичаЇвого права в зах≥дноукрањнських земл¤х д≥¤ла нор≠ма, в≥дпов≥дно до ¤коњ за кожним з подружж¤, що пережило ≥ншого,
збер≥галос¤ право користуванн¤ ус≥м майном. “акий пор¤док був поширений ≥ у сел¤нському середовищ≥. ƒе¤к≥ майнов≥ спори, особливо спадков≥, розгл¤далис¤ на п≥дстав≥ права –еч≥ ѕосполи≠тоњ, ¤кщо воно застосовувалос¤ до њњ под≥лу ≥ не були врегульован≥ п≥зн≥шими законами.
ќкрем≥ положенн¤ цив≥льного кодексу було зм≥нено наприк≥н≠ц≥ першоњ половини XIX ст. надзвичайними ур¤довими актами Ч так званими новелами. ¬они стосувалис¤ окремого розширенн¤ прав ж≥нок ≥ позашлюбних д≥тей, подальшого розвитку права зобо≠в'¤зань.
” 1786 р. було затверджено загальну ≥нструкц≥ю дл¤ суд≥в ус≥х ≥нстанц≥й, ¤ка регулювала пор¤док розгл¤ду справ. ¬она складалас¤ з двох частин: перша стосувалас¤ д≥ловодства, друга Ч регулювала пор¤док судочинства. ” 1807 р. у —х≥дн≥й √аличин≥ набрав чинност≥ новий цив≥льно-процесуальний кодекс, ¤кий було апробовано в окремих судах зах≥дноукрањнських земель.
” 1768 р. в јвстр≥њ було затверджено новий крим≥нально-процесуальний кодекс, що одержав назву "“ерез≥на", д≥ю ¤кого було поширено ≥ на анексовану територ≥ю зах≥дноукрањнських зе≠мель. одекс складавс¤ з двох частин: перша стосувалас¤ процесу≠ального, а друга Ч матер≥ального права. —истема покарань у кодекс≥ була дуже жорстокою, процес мав ≥нкв≥зиц≥йний характер з широ≠ким застосуванн¤м катувань. “ак, в алуш≥ у 1775 р. суд засудив до спаленн¤ к≥лькох ж≥нок похилого в≥ку, злочином ¤ких було "заго-воренн¤" оточуючих м≥сто лан≥в.
” 1787 р. був прийн¤тий новий, австр≥йський крим≥нальний кодекс, ¤кий м≥стив окрем≥ положенн¤, характерн≥ дл¤ буржуазного крим≥нального права. ” 1788 р. ¤к доповненн¤ до нього було введено новий статут крим≥нального судочинства. Ќаприк≥нц≥ XVIII ст. крим≥нальний кодекс набрав чинност≥ у √аличин≥, а незабаром Ч на ус≥й територ≥њ јвстр≥йськоњ ≥мпер≥њ.
рим≥нальний кодекс 1787 р. сприйн¤в певн≥ прогресивн≥ положенн¤, зокрема обмеженн¤ покаранн¤ смертю. ѕроте пока≠ранн¤ залишалис¤ жорстокими. ¬ останньому дес¤тир≥чч≥ XVIII ст. репрес≥њ дещо пом'¤кшилис¤, однак, незабаром були прийн¤т≥ нов≥ норми, спр¤мован≥ проти революц≥йного руху.
” 1796 р. було введено у д≥ю зах≥дногалицький крим≥нальний кодекс, ¤кий п≥сл¤ апробац≥њ був покладений в основу загальноав-стр≥йського кодексу 1803 р., ¤кий позначавс¤ пор≥вн¤но високою правовою техн≥кою. ѕроте кодекс не був позбавлений р¤ду феода≠льних пережитк≥в.